Договір комерційної концесії (франчайзинг) - це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (ко­ристувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (чи) продажу певного виду товару й (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

•  двосторонній;
•  консенсуальный;
•  відплатний.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промисло­вих зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором може бути передбачено використан­ня предмета договору із зазначенням або без зазначення території викорис­тання щодо певної сфери цивільного обороту.

Сторонами в договорі комерційної концесії є правоволоділець і корис­тувач.

Правоволоділець - фізична особа-підприємець або юридична особа, котрій належать виключні права, використання яких вона передає користу­вачеві.

Користувач - фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує можливість використовувати виключні права.

Форма договору. Договір комерційної концесії укладається в письмо­вій формі та підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. У випадку, якщо правоволоділець зареєстрова­ний в іноземній державі, то реєстрація договору здійснюється тим органом, котрий здійснив державну реєстрацію користувача.

Якщо однією зі сторін договору франчайзингу є українська фізич­на особа-підприємець або юридична особа, то такий договір має бути за­реєстрований відповідним державним органом України. Така реєстрація є обов’язковою, оскільки у відносинах із третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право на нього посилатися лише з моменту його державної реєстрації.

Зміст договору становлять права й обов’язки правоволодільця та ко­ристувача.

Обов’язки правоволодільця:

•  передати користувачеві технічну та комерційну документацію ( надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.
•  забезпечити державну реєстрацію договору;
•  надавати користувачеві постійне технічне та консультативне спри­яння, включаючи сприяння в навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
•  контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (ви­конуються, надаються) користувачем на підставі договору комер­ційної концесії.
•  не надавати інпіим особам аналогічні комплекси прав для їх вико­ристання на закріпленій за користувачем території або утримувати­ся від власної аналогічної діяльності на цій території.

Обов’язки користувача:

-        використовувати торговельну марку та інші позначення правоволо­дільця визначеним у договорі способом;

•  забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виро­бляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комер­ційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що ви­робляються (виконуються, надаються) право володільцем;
•  дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямова­них на забезпечення відповідності характеру, способів та умов ви­користання комплексу наданих прав використанню цих прав право- володільцем;
•  надавати покупцям (замовникам) додаткові послуга, на які вони мо­гли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послу­ги) безпосередньо у правоволодільця;
•  інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших по­значень правоволодільця за договором комерційної концесії;

-        не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію;

•  не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюєть­ся чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здій­снює користувач з використанням наданій правоволодільцем прав;

-        не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних юн- курентів) правоволодільця;

•  погоджувати з правоволодільцем місце розташування примі­щень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їхнє внутрішнє і зовнішнє оформлення.

у випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач й0Же укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій осо­бі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем фмплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із „равоволодільцем або визначених договором комерційної концесії. Корис- !увач і субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно.

У вшадку визнання недійсним договору комерційної концесії має на­слідком недійсність і договору комерційної субконцесії.

Договір комерційної концесії може бути як строковим так і безстро­ковим-

Припинення договору комерційної концесії відбувається в разі:

•  якщо не встановлений строк договору, то кожна зі сторін має право в будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другій стороні не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлено договором;
•  припинення права право володільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним пра­вом;
•  оголошення правоволодільця чи користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред’являються до користувача як виробника продук­ті (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з ко­шту вачем.