Особливим видом зберігання є складське зберігання (зберігання на товарному складі). За договором товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
 

 
Юридична характеристика договору:

_ двосторонній;

•  консенсуальный;

_ відплатний.

Особливіш суб’єктом є зберігач, яким є товарний склад - організація, йо зберігає товар і надає послуги, пов’язані зі зберіганням, на засадах під.

дрЦЄМНИДЬКОЇ діяльності.

Існує два види товарних складів: власне товарний склад і товарний склад загального користування. Останній здійснює свою діяльність на підставі пу­блічного договору, тобто відповідно до закону, інших нормативно-правових аКТів або дозволу (ліцензії) він зобов’язаний приймати на зберігання товари дд будь-якої особи. За таким договором поклажодавець конкретизується, зазвичай, коли він передає товар для зберігання на склад.

Об’єктом договору складського зберігання є товар, тобто результат „рані, призначений для подальшої реалізації, а не для споживання.

Форма договору письмова та вважається дотриманою, коли товарний склад видав поклажодавцю складський документ. Товарний склад на під­твердження прийняття товару видає один із таких документів:

•  складську квитанцію - документ, яким засвідчується факт при­йняття товару на товариш склад, основні показники товару (кіль­кість, якість, асортимент), а також посвідчено права поклажодавця вимагати його повернення;

-        просте складське свідоцтво - це єдиний документ, виданий на пред’явника, що підтверджує передання товару на зберігання;

•  подвійне складське свідоцтво - має дві частини - складське свідоцтво та заставне свідоцтво (варант), що можуть бути відокремлені одне від одного (ч. 1 ст. 962 ЦК України). Заставне свідоцтво представляє со­бою документ, передбачений для передання товару в заставу

Цивільне право виділяє також спеціальні види зберігання, що відрізня­ються за низкою ознак, основними з яких є суб’єкти та об’єкти зберігання.

Зберігання речі в ломбарді (ст. 967 ЦК Україні) - договір зберіган­ня речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов’язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, при­йняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки. Річ, яку поклажода­вець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення сірою договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, вста­новленому законом.

Зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України) - банк може при­йняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Він може бути уповноважений поклажодав- цем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у баню засвідчує видання банком поклажодавцеві іменного документа, пред’явлення якого є підставою для
 

 
повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавц^ індивідуальний банківський сейф (його частину чи спеціальне приміщення) для зберігання в ньому цінностей і роботи з ними.

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств тран. спорту (ст. 972 ЦК України) - камери схову загального користування, що пе. ребувакхгь у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов’язані при. ймаги на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності в них проїзних документів. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається кви- танція чи номерний жетон. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втра- ти, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовують, ся протягом доби з моменту пред’явлення вимога про їх відшкодування в розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, то камера схову зобов’язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана в порядку, встановленому законом.

Зберігання речей у гардеробі організації (ст. 973 ЦК України) - якщо річ здана до гардеробу організації, зберігачем її є ця організація. Вона, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі. Ці положення застосовуються в разі зберігання верхнього одягу, голо­вних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, у закладах охорони здоров’я, культури та ін.

Зберігання речей пасажира під час його перевезення (ст. 974 ЦК України) - перевізник зобов’язаний забезпечити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей і грошей), котрі пасажир перевозить у відведеному місці.

Зберігання речей у готелі (ст. 975 ЦК України) - готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає в ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана його праців­никам чи перебуває у відведеному для особи приміщенні. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані йому на зберігання. Ці положенню застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у при­міщеннях яких особа тимчасово проживає.

Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр) (ст. 976 ЦК Укра­їни) - двоє чи більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати її третій особі, яка бере на себе обов’язок після вирішення спор повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за згодою всіх осіб, між якими він виник. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на збе­рігання за рішенням суду. Зберігачем у такому разі може бути особа, призна­чена судом (судовий секвестр) або особа, визначена за домовленістю сторін (договірний секвестр), між якими є спір.
 

 
Зберігання автотранспортних засобів (ст. 977 ЦК України) - за дого­вором зберігашія транспортного засобу в боксах і гаражах, на спеціальних сіянках зберігай зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх оСіб та видати транспортний засіб на першу вимоіу поклажодавця. Договір поширюється також на відносини між гаражно-будівельним або гаражним кооперативом та їхніми членами, якщо інше не встановлено законом чи ста­тутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання по- свідчується квитанцією (номером, жетоном).

Договір охорони (ст. 978 ЦК України) - за договором охорони охоро- ведь, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забез­печити недоторканність особи чи майна, що охороняються. Володілець та- к0го майна й особа, котру охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки й щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

1. Поняття та види страхування. Основні страхові поняття

Забезпечити економічні можливості відшкодування збитків, сплати компенсацій та інших обумовлених сум дають можливість норми цивільно- правового інституту страхування. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхуван­ня або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються через сплату громадянами та юридичними особами страхових платежів (стра­хових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відносини щодо страхування в Україні регламентуються Законом Укра­їни від 7 березня 1996 р. “Про страхування”, ЦК України (статті 979-999), також діє низка інших нормативно-правових актів, які регулюють страхову діяльність.

За формою проведення страхування поділяють на добровільне та обов’язкове. Добровільне страхування - це страхування, що здійснюєть­ся на основі договору між страхувальником і страховиком. Згідно зі ст. 6 Закону України “Про страхування”, видами добровільного страхування мо­жуть бути: страхування життя; страхування від нещасних випадків; медичне страхування (безперервне страхування здоров’я); страхування здоров’я на випадок хвороби; страхування різних видів транспорту; страхування ван­тажів і батану (вантажобагажу); страхування інвестицій; інші види добро­вільного страхування.

Обов’язкове страхування грунтується на засадах імперативності, воно виникає унаслідок закону незалежно від волі учасників страхових пра­вовідносин та їхніх фінансовій можливостей. У ст. 7 Закону України “Про страхування” наведено перелік видів обов’язкового страхування, що здій­снюються (або мають здійснюватися) в Україні.
 

 
На підставі предмета страхової охорони страхування поділяється на-

•        майнове страхування (предмет - майнові інтереси, пов’язані з во­лодінням, користуванням і розпоряджанням майном);

•        особисте страхування (предмет - майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням)-

•        страхування відповідальності (предмет - майнові інтереси пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).

Особливими видами страхування, залежно від принципу розподілу від. повідальності між страховиками, є: співстрахування та перестрахування.

Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів які характеризують взаємовідносини їхніх учасників.

Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування. Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків із конкретного внду страхування.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування чи законодавством, яка відбулася та з насланням якої виникає обов’язок стра- ховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) сіра- хувальнику, застрахованій або третій особі.

Страхова сума - грошова сума, у межах якої страховик, відповідно <. умов договору страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, що виплачується страховиком від­повідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку

Страхове відшкодування - страхова виплата, котру здійснює страхо­вик у межах страхової суми за договорами майнового страхування та стра­хування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза - частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата страхування, котру страхувальник зобов’язаний внести страховику згідні з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суш за визначений період страхування.