За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується збе­рігати річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

•  як односторонній, так і двосторонній;
•  як реальний, так і консенсуальный (коли послуги надає професійний зберігач, тобто особа, яка здійснює зберігання на засадах підприєм­ницької діяльності);
•  як відплатний, так і безвідплатний;
•  публічний - якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підпри­ємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загаль­ного користування.

Сторони договору зберігання

Поклажодавець - особа, яка передала річ на зберігання. Це може бути фізична чи юридична особа, котра є власником речі, або інша особа, уповно­важена для передання речі на зберігання.
 

 
Зберігай - правоздатна та дієздатна фізична чи юридична особа. У де- дуях випадках (у разі встановлення обов’язку зберігати майно в майбутньо­му) він має бути професійним зберігачем, тобто здійснювати свою діяль­ність на засадах підприємницької діяльності.

Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукупності ко­рисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта.

Об’єктом зберігання, зазвичай, є рухома річ (як індивідуально- визначена, так і визначена родовими ознаками).

форма договору зберігання:

•  укладається в письмовій формі між юридичними особами, між фі­зичною та юридичною особою, фізичними особами між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
•  має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, що буде передана на зберігання, якщо зберігай зобов’язується при­йняти її на зберігання в майбутньому;
•  проста письмова форма договору вважається дотриманою, не лише якщо прийняття речі на зберігання зберігач посвідчив видачею пись­мового документа (розпискою, квитанцією чи іншим документом), але й при використанні знаків - номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства чи є звичним для певного виду зберігання.

Із загального правила, що передбачає позбавлення сторін права посила­тися на свідчення сторонніх осіб при недотриманні простої письмової фор­ми договору, існує два винятки:

1)       використання свідчень можливе у випадку спору про тотожність речі, прийнятої на зберігання, та речі, повернутої зберігачем;

1.  свідченнями може підтверджуватися власне факт прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні чи за інших надзвичайних обставин.

Строк зберігання: зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого в договорі. Якщо строк зберігання в договорі не встановлено та не може бути визначений, виходячи з його умов, то зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Кали строк зберігання речі визначений моментом пред ´явлення поклажодав­цем вимоги про її повернення, то зберігач має право зі спливом звичайного за таких обставин строю´зберігання вимагати від поклажодавця забрати її в розумний строк.

Зміст складають відповідні права й обов’язки сторін.

Обов’язки поклажодавця:

-        попередити про властивості речі, переданої на зберігання, й особли­вості її зберігання;
 

•  оплатити витрати, пов’язані зі зберіганням, коли це обумовлено д0. говором або законом;
•  внести плаїу за зберігання за умови, що вона та строки а´внесення встановлені договором (коли договір має о платний характер);
•  відшкодувати надзвичайні витрати (витрати, яких сторони не могли передбачити при укладанні договору зберігання);
•  забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання;
•  внести плату за весь фактичний час її зберігання, якщо він після за­кінчення строку договору не забрав річ

Обов’язки зберігача:

•  прийняти річ на зберігання (коли договір є консенсуальним);
•  зберігати річ протягом всього обумовленого договором строку чи до моменту витребування речі поклажодавцем;
•  забезпечити схоронність речі;
•  піклуватися про річ як про власну, коли зберігання здійснюєтьсі безоплатно;
•  надавати послуги щодо зберігання особисто;
•  не користуватися річчю, переданою поклажодавцем, а також не пе­редавати її в користування іншій особі;
•  негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання й отримати на це його відповідь;
•  повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого ж виду і такої ж якості в разі ірре­гулярного зберігання.

Права сторін кореспондують відповідним обов’язкам контрагента за договором зберігання.

Поклажодавець відповідає перед контрагентом за:

•  збитки, завдані йому у зв’язку з тим, що зберігання не відбулося (коли договір зберігання має консенсуальний характер);
•  несвоєчасність і неповноту сплати винагороди за зберігання та за відшкодування витрат на зберігання;
•  несвоєчасне отримання речі зі зберігання;
•  збитки, заподіяні властивостями речі, переданої на зберігання.

Відповідальність зберігача настає:

•  за відмову від прийняття речей на зберігання;
•  втрату (нестачу) чи пошкодження речей, прийнятих на зберігання.