За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) дзлхаж до пункту призначення та видати його особі, що має право на одер- яання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за пе­ревезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

_ двосторонній;

-        реальний - вважається укладеним із моменту прийняття вантажу пе­ревізником від відправника;

-        консенсуальний - коли договір укладається на умовах надання для перевезення певного повітряного чи морського судна;

•  відплатний;

-        публічний - коли використовується транспорт загального користу­вання.

Сторонами договору є вантажовідправник і перевізник Перевізником е транспортна організація, що здійснює функції громадського візника та бов’язана здійснювати перевезення вантажу за зверненням будь-якої осо­

би. Вантажовідправник - будь-який суб’єкт цивільного права У договорі може брати участь третя особа - вантажоодержувач, який не брав участі укладанні договору перевезення вантажу, однак у нього виникають певні зрава (вимагати від перевізника видання вантажу) й обов’язки (отримати зінтаж і доплатити провізну плату). Завдяки цьому договір схиляється за ознаками до договорів на користь третьої особи.

Істотною умовою договору перевезення вантажу є предмет договору - транспортні послуги, тобто послуги щодо переміщення (транспортування), зберігання, завантаження, вивантаження вантажу тощо. Предметом переве­зення є конкретний вантаж.

Форма договору - проста письмова Укладання договору перевезення шггажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (є 2, ч.З ст. 909 ЦК України).

Провізна плата визначається за домовленістю сторін або тарифа- ■ затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення аятажу транспортом загального користування можуть встановлювати ор- ´••зація, підприємство транспорту за власні кошти чи за кошти відповід­но бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно- ЗДвими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільцю вантажу й не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовлену, тю сторін.

Строк у договорі перевезення вантажу - це проміжок часу, протяіцц якого вантаж повинен бути доправлений до пункту призначення. Згідно з за. конодавством перевізник зобов’язаний доправити вантаж до пункту призщ. чення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортним законодавством, а в разі їх відсутності - у розумний строк

Зміст договору - права та обов’язки сторін.

Перевізник зобов’язаний:

-         надати транспортні засоби під завантаження в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 ЦК України);

•  своєчасно відправити прийняті до перевезення вантажі;

-         вживати заходів до забезпечення збереження вантажу на шляху про- ходження;

-         доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений д0. говором (ч.1 ст. 919 ЦК України);

•  віщати вантаж одержувачеві, зазначеному в перевізних документах

Перевізник має право:

•  притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпе­чення внесення провізної плати Й ІНШИХ платежів, ЯКЩО інше щ встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами чи не випливає з суті зобов’язання (ч. 4 ст. 916 ЦК України);
•  відмовитися від прийняття вантажу, поданого в тарі та (або) упаковці, що не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності чи неналежного маркування вантажу (ч.З ст. 917 ЦК України).

Вантажовідправник зобов’язаний:

•  пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезен­ню, у належній тарі й упаковці, а також замарку вати його відповідно до встановлених вимог (ч. 2 ст. 917 ЦК України);
•  своєчасно вносити провізну плату;
•  дотримуватися норм часу на вантажно-розвантажувальні роботи