За допомогою актів аграрного законодавства регулюються виробничі відносини в сфері тваринництва. Характерним у цьому відношенні є Закон “Про племінне тваринництво” від 15 грудня 1993 р. Своїм призначенням цей акт має визначити загальні, правові, економічні та організаційні основи племінного тваринництва. Він регламентує діяльність у галузі племінного тваринництва, визначає правове становище суб'єктів і структур племінного тваринництва, встановлює вимоги до племінних ресурсів і основи контролю за їх дотриманням [31. c 82].

Своєрідний об'єкт нормативно-правового регулювання сільського господарства становлять відносини ветеринарного обслуговування сільсь-когосподарських товаровиробників і громадян як власників худоби і птиці. Правове регулювання цих відносин проводиться у відповідності до норм Закону “Про ветеринарну медицину”, що прийнятий Верховною Радою України 25 червня 1992 р. Як зазначено в преамбулі закон визначає загальні, правові, організаційні та фінансові основи ветеринарної медицини. Його норми регламентують діяльність галузі ветеринарної медицини згідно з міжнародними вимогами, визначає правове становище структур ветеринарії, встановлює необхідні ветеринарно-санітарні вимоги і основи ветеринарного контролю. Суспільна значущість ветеринарії полягає в забезпеченні безпосереднього зв'язку ветеринарного обслуговування тваринництва, профілактичних І лікувальних заходів і станом забезпечення охорони здоров'я людей, як учасників сільськогосподарського виробництва продуктів харчування, так і громадян як споживачів Цих Продуктів, недопущення захворювання людей тими ж хворобами на які хворіють тварини і птиці.

Метою нормативно-правового регулювання є створення високо-продуктивного сільськогосподарського виробництва для задоволення потреб народу в продуктах харчування та вирішенні соціальних умов життя народу. Для досягнення цієї мети необхідно реалізувати аграрну програму держави, здійснити земельну реформу, прагнути оптимального стану підприємництва і прибутковості сільськогосподарських товаровиробників, забезпечити мате-ріальну зацікавленість працівників сільського господарства, впровадити активні і прогресивні ринкові економічні відносини в АПК.

В якості принципу державно-правового регулювання сільського господарства підставне розглядати положення статей 26 і 27 Закону “Про колективне сільськогосподарське підприємство”. Наведені нормативно-правові акти лежать в основі державно-управлінської діяльності всіх ланок Мінагропрому України. Застосовування в сільському господарстві форми колективної, державної і приватної власності і відповідних правових інститутів права колективної власності, права державної власності і права приватної власності селянського (фермерського) господарства і громадян визначають характер і зміст державно-правового регулюванні сільського господарства. В свою чергу вони зумовлюють доцільність визнання і наповнення відповідним змістом таких термінів: по-перше, для регулювання аграрних відносин в сфері взаємин з участю державних підприємств, установ, організацій, об'єднань - державного управління сільським господарством; по-друге, для регулювання аграрних відносин з участю колективних підприємств і селянських (фермерських) господарств та громадян - державне керівництво сільським господарством [31. c 167].

Отже, нормативно - правові акти що містять норми аграрного права як галузі, а також норми що є в інших галузях національного і міжнародного законодавства, в тій їх частині що регулюють аграрні відносини. Це особлива форма вираження правил поведінки, яка робить їх загальнообов'язковим, повинна бути втілене в визначену правову форму І зрозуміло що питома вага цих положень має знайти своє гідне місце в аграрному кодексі.

Негативними факторами, що характеризують сучасний етап розвитку аграрного законодавства України, є: надмірна кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили, велика питома вага серед яких належить підзаконним нормативно-правовим актам; наявність суперечностей між законодавчими актами, досить часто нормативно-правові акти нижчої юридичної сили суперечать відповідним законам або дають можливість їх подвійного тлумачення; "розкиданість" аграрно-правових норм по різних за юридичною силою та галузевою належністю нормативно-правових актах, неврегульованість великого кола суспільних відносин в аграрному секторі; недостатня внутрішня узгодженість між нормативно-правовими актами, що регулюють різні галузі аграрного виробництва; відсутність економіко-правового механізму та відповідного фінансового підґрунтя для реалізації окремих положень нормативно-правових актів аграрного законодавства; неузгодженість багатьох нормативно-правових актів аграрного законодавства з нормами і стандартами Європейського Союзу, Світової Організації Торгівлі, що обумовлено визнанням Української держави міжнародним співтовариством у якості суб'єкта міжнародних відносин пов'язується і завданнями гармонізації та уніфікації національного законодавства у відповідності з принципами міжнародного права.

Оновити матеріал.5-10 останніх років і те, що стосується управління аграрним виробництвом.

1.3 Методика дослідження

Основою наукових досліджень забезпечення організації управління є методологія і загальні принципи проведення комплексних наукових дослі-джень. Методологічною основою є діалектичний метод наукового пізнання загального, особливого, одиничного у саморозвитку, самопосуванні в єдності та боротьбі протилежностей у всіх взаємозв'язках і взаємо залежностях та системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки стосовно розвитку.

Діалектичний метод пізнання не заміняє спеціальних методів науки а є їх методологічною основою і знаряддям пізнання. Діалектика розглядає всі явища не в статиці, а в розвитку, не ізольовано, а в їх взаємозв'язку і взаємодії, в переході кількісних змін в якісні, в єдності і боротьбі суперечностей, боротьбі нового із старим. Саме завдяки діалектичному підходу створюються передумови багатоваріантності вирішення конкретних проблем і вибору кращого варіанта [2. c 267].

Методологія наукового пізнання дає можливість здійснити добір конкретних способів дослідження при вивченні того чи іншого економічного явища. Зокрема, методологія наукового пізнання дійсності є вченням про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності і визначає принциповий підхід до вивчення явищ життя, які відбуваються в господарствах.

Методологія проведеного дослідження базується на діалектичних та економічних законах, охоплює найважливіші досягнення вітчизняної і зарубіжної економічної науки, відображає об'єктивну вітчизняну реальність. Реалізується дана методологія через систему різних методів дослідження.

Методологічною основою дослідження в даній роботі є діалектичний метод пізнання природи і суспільства. При вивченні досліджуваних питань в даному господарстві ми використовували такі методи і прийоми дослідження: аналіз, монографічний, статистичний, розрахунково-конструктивний, математичний.

Аналіз - це розкладання предмету чи явища на складові частини з метою детального вивчення кожної частини окремо та дослідження всього зв'язку між ними. Аналіз є одним з головних найбільш розповсюджених прийомів наукового пізнання. Головне його завдання полягає в тому, щоб викрити глибинні процеси, характерні риси і особливості в тих чи інших ланках і галузях виробництва.

Основним критерієм аналізу є порівняння показників господарства за ряд років в динаміці за ряд останніх років, а також фактичних (звітних показників) з плановими показниками того чи іншого підприємства і передових господарств які працюють в рівних природно - економічних умовах і досягли кращих результатів. Вихідними даними для аналізу господарської діяльності підприємств є показники річних і квартальних звітів, первинного бухгалтерського обліку.

Однак сам по собі аналіз не досліджує всієї проблеми, не дає повної відповіді на поставлені завдання перед дослідженням. Він обов'язково повинен бути доповнений синтезом, який характеризується з'єднанням окремих частин об'єкту в єдине ціле і розглядає їх в єдиному цілому. Без аналізу не може бути синтезу, як і без синтезу неможливо проаналізувати і досягнути повного пізнання складних явищ природи і суспільства [25. c 126].

Монографічний метод - це детальне вивчення досвіду роботи типових передових господарств різних форм власності. Застосування даного дослідження дає можливість правильно вирішити ряд організаційних питань. Передові господарства відображають найближчі перспективи розвитку виробництва, а тому їх форми і методи роботи служать прикладом для більшості господарств, розташованих в подібних природно - економічних умовах.

Статистичний метод використовують при дослідженні масових даних, які дозволяють встановити вплив тих чи інших факторів на кінцеві результати виробництва, а також отримати обґрунтовану відповідь на ряд інших важливих питань.

Розрахунково-конструктивний метод в основному використовують при порівнянні декількох варіантів тих або інших організаційно-економічних задач і вибрати з них той, який при інших рівних умовах дає найбільший ефект. Варіантні розрахунки можуть бути широко використані при виборі і обґрунтуванні найбільш ефективних сівозмін, правильної спеціалізації і поєднання галузей в господарстві.

Експериментальний метод використовують при обґрунтуванні ефективності нових тенденцій в розвитку форм організації праці і виробництва в цілому. Головною умовою проведення експерименту є розробка науково - обґрунтованої методики, яка включає весь комплекс питань вирішення даної проблеми.

Математичний метод - на базі використання електронно-обчислю-вальної техніки вирішує питання, правильне вирішення яких залежить від багатьох факторів і умов виробництва, обґрунтування оптимальної структури з використанням ЕОМ.

Балансовий метод використовують при зіставленнях даних, коли загальна величина показника повинна дорівнювати сумі окремих його частин.

Поєднання всіх цих методів є важливим інструментом організаторів виробництва, який дозволяє виявити недоліки і резерви виробництва, накреслити шляхи поліпшення господарської та фінансової діяльності підприємства [33. c 243].

Розділ 2. Аналіз організації управління аграрним виробництвом в товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" Бучацького району Тернопільської області

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром" створене Зборами учасників Товариства від 4 грудня 2003р в процесі реорганізації відкритого акціонерного товариства "Бучацький хлібозавод" відповідно до закону "Про господарські товариства".

Предметом діяльності товариства є вирощування зернових культур; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; вирощування ВРХ та свиней, і реалізація тваринницької продукції; роздрібна торгівля; надання фізичним і юридичним особам послуг транспортом, сільськогосподарською технікою; заготівля, зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції, в тому числі технічних культур; створення позичкового насіннєвого фонду, його реалізація, позичкова насіннєва діяльність; організація обробки сільськогосподарської продукції (насіння зернових, трав, льону) та реалізація її виробникам; виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтно-будівельних робіт; розвиток різних підсобних промислів; зовнішньоекономічна діяльність; інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Господарство має право на придбання у власність земельних ділянок, має право споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затвердженої документації у встановленому законом порядку.