Виробничо-економічні відносини господарств з державними підприємствами, організаціями, установами, недержавними господарюючими суб'єктами, іншими юридичними та фізичними особами будуються на основі правочинів, договорів. Втручання в господарську та іншу діяльність Господарства державних та інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні неправомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Господарство не несе відповідальності за зобов'язаннями Держави, а Держава не відповідає за зобов'язаннями Господарства.

Господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Воно самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організовує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, в тому числі і іноземних.

Воно може займатися разом із сільськогосподарським виробництвом будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України. Має право вступати у договірні відносини з будь-якими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Рівень соціально - економічного розвитку господарства визначають фондо - та енергоозброєність праці, рівень її оплати, вартість основних засобів невиробничої сфери, з розрахунку на одного працюючого. Важливими показником є норма прибутку до основних виробничих фондів, оборотних засобів.

Підвищення ефективності виробництва господарства можливе за рахунок нарощування обсягів сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів на основі зростання державної продукції, своєчасного доведення її до споживача.

На сільськогосподарських підприємствах земля є не тільки територіальною базою виробництва а й засобом, засобом який не можна замінити іншим. Вся земля розподіляється на угіддя. З них виділяють сільськогосподарські угіддя, які використовують, як основний засіб для виробництва сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарські угіддя - це угіддя, які мають конкретне сільськогосподарське призначення і придатні для виробництва певних видів сільськогосподарської продукції і включають ріллю, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища. До несільськогосподарських угідь відносяться наступні: ліси, землі під будівлями та під водою, болота, яри, піски, гірські хребти і т.д.

Таблиця 2.1. Склад земель у товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

Угіддя

Площа, га

2011 рік до

2009 року, %

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Всього земельних угідь

2310

2524

3120

135

в тому числі сільськогос-

подарських угідь,

з них:

2300

2410

3110

135

рілля

2300

2410

3110

135

пасовища

-

114

-

-

Багаторічні насадження

10

20

10

100

В процесі проведеного дослідження ми бачимо, що протягом останніх років земельна площа підприємства зросла на 35%, а основну питому вагу в землекористуванні господарства становлять сільськогосподарські угіддя 99%. Ступінь раціонального використання землі визначається питомою вагою ріллі, зрошування, культурних пасовищ, структурою посівних площ. Розораність сільськогосподарських угідь складає 99%.

Основні фонди - це ті засоби виробництва, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва і свою вартість переносять на створену продукцію по частинах. До основних виробничих фондів належать: засоби виробництва, які безпосередньо пов'язані з виробничим процесом та реалізацією продукції, приміщення виробничого значення, споруди, силові машини та обладнання. Також, основні виробничі фонди поділяються на фонди сільськогосподарського (рослинництва, тваринництва) і не сільсько-господарського призначення (промислового виробництва).

Якісну характеристику використання наявних основних фондів ми можемо визначити за точними показниками: фондооснащеність господарства визначають як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь; фондоозброєність праці обчислюють як відношення вартості фондів до кількості середньорічних працівників; фондовіддача - це відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення; фондомісткість - це показник, зворотній до фондовіддачі, він показує: скільки використано основних виробничих фондів для виробництва продукції на одну гривню.

Таблиця 2.2. Забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання у товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

Показники

Роки

2011р. в % до 2009р.

2009

2010

2011

Вартість основних фондів, тис. грн.

43783

91633

93700

214

Площа с/г угідь, га

2300

2410

3110

135

Вартість валової продукції, тис. грн.

6520

7948

8940

137

Середньорічна кількість працівників, чол.

364

417

468

128

Фондозабезпеченість

120

219

200

166

Фондоозброєність

19,03

30,02

30,12

158

Фондовіддача

0,48

0,08

0,09

19

Фондоємність

6,71

11,5

10,4

156

Розглянувши забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання у ТзОВ "Бучачагрохлібпром" відзначимо, що вартість основних виробничих фондів з кожним роком збільшується, так у 2011 році в порівняні з 2009 роком вона збільшилась на114%. Вартість валової продукції найвищою була у 2011році. Середня кількість працюючих також збільшилась на 28%. Проаналізовані дані свідчать про стабільний розвиток виробництва у господарстві.

Процес виробництва неможливий без робочої сили. Тому дуже важливу роль у цьому питанні відіграють трудові ресурси. Сільське господарство відноситься за кількістю займаних у цьому трудових ресурсів і за кількістю використованої праці до найбільш трудомістких галузей народного господарства. Трудові ресурси - це якісна сукупність працівників, які створюють матеріальні і нематеріальні цінності, послуги та інші блага для людей.

Будь-яке сільськогосподарське підприємство може ефективно працювати, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. Відповідно до діючого класифікатора усі працівники в сільському господарстві за характером виконуваної роботи розділяють на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці. Залежно від умов найму працівників (без визначення строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими видами: постійні, тимчасові, сезонні. Розглянемо наявність трудових ресурсів у ТзОВ "Бучачагрохлібпром"

Таблиця 2.3. Динаміка трудових ресурсів в у товаристві з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

Категорія працівників

Середньооблікова кількість, чол

2011р.

в % до 2009р.

2009р.

2010р.

2011р.

Всього чоловік, в тому числі:

364

417

468

128

рослинництві

104

110

114

109

тваринництві

90

105

120

130

в інших галузях

70

80

90

128

Управлінський персонал

30

40

50

166

Інші категорії працівників

70

82

94

134

З проведених розрахунків у таблиці 2.3 “Динаміка та структура трудових ресурсів" ми бачимо, що середньорічна кількість працівників у 2011 році в порівняні з 2009 роком зросла на 28% (на 104 чоловіки). Найбільша кількість працівників працює на виробництві продукції тваринництва (120 чоловік). В загальному аналізуючи наявність трудових ресурсів у ТзОВ "Бучачагрохлібпром" відзначимо що кількість працівників усіх категорій зростає.

Спеціалізація сільського господарства - це розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничі показники, з урахуванням природних і економічних умов, характеризується зосередженням виробництва окремих видів товарної продукції.

Спеціалізація сільського господарства - об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво науково - технічного прогресу. Вона виробництва виражає його галузеву структуру і характеризує виробничий напрямок господарства.

Виробничий напрямок визначають за галузями, які мають найвищу питому вагу (не менше 20-25%) в структурі товарної продукції господарства.

Отже, ТзОВ "Бучачагрохлібпром" в основному спеціалізується по переробці зерна. В основному пшениці, гречки, ячменю, гороху, соняшника, жита. Вироблену продукцію господарство в основному реалізує по області.

Таблиця 2.4. Спеціалізація товариства з обмеженою відповідальністю "Бучачагрохлібпром"

Показники

Вартість товарної продукції, тис. грн

2011 рік до 2009 року, в %

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Всього по господарству

5929

6123

8166

137

в тому числі:

рослинництва

2613

3348

4187

148

з них зерно

2167

2710

3221

148

цукрові буряки

332

1191

656

197

Інша продукція рослинництва

113

145

310

274

Всього по тваринництву

3002

2326

3526

117

Молоко

948

1156

530

55

М'ясо ВРХ

1077

284

1680

155

Свинина

915

809

921

100

Інша продукція тваринництва

161

76

395

245

Продукція промислового виробництва

314

448

453

144

Аналізуючи структуру товарної продукції відмічаємо що товарна продукція за останні роки значно збільшилась на 37%. Основна питома вага припадає на виробництво продукції рослинництва, на галузь зерновиробництва зокрема.

Процес виробництва крім робочої сили і земельних фондів включає такі фактори, як засоби та предмети праці або основні і оборотні засоби виробництва.

Людина володіє певною робочою силою, тобто здатністю до праці. Будь-яке матеріальне виробництво здійснюється при обов'язковому засто-суванню праці.

В процесі праці людина володіє і пристосовує предмети, прилади для задоволення своїх потреб. Рівень продуктивності праці зумовлюється багатьма факторами, зокрема, ступенем вправності працівника, рівень розвитку науки та техніки її застосування, розміри і ефективність засобів виробництва, природними умовами.

Головним напрямом підвищення продуктивності праці є збільшення обсягів виробництва продукції та скорочення, затрат праці на них. Продук-тивність праці тісно пов'язана з політичними її умовами, збереження здоров'я і працездатності працівників. Виходячи з цього проведемо аналіз продуктивності праці у ТзОВ "Бучачагрохлібпром" (таблиця 2.5.).