Особливу увагу в законодавстві багатьох країн приділяється збереженню та підвищенню якості землі. Це досягається як системою заохочувальних заходів, так і прямої регламентацією сівозміни та вимогами щодо дотримання певної технології організації виробництва. Значну роль у збереженні землі відіграє також екологічне законодавство та розроблені схеми контролю за його виконанням. [18]

Найбільш розповсюдженою організаційною формою сільськогосподарського виробництва є фермерське господарство. У розвинених країнах вони перевершують за своєю кількістю, і саме на них базується виробництво в цій галузі народного господарства. Таке становище зумовлено рядом причин як економічного, так і історичного характеру.

Фермерське господарство - це форма сімейного господарства, яке одночасно виступає і первинної соціальної ланкою, і первинною ланкою у суспільному виробництві. Це призводить до високого рівня стійкості фермерського господарства. Сталість цієї форми сільськогосподарського виробництва пов'язана також з тим, що воно, маючи товарну спрямованість, час у рамках сім'ї має і певні ознаки натурального, так частково задовольняє потреби самих товаровиробників.

У сільському господарстві товаровиробник має справу з живими організмами, а сам процес виробництва здійснюється в постійно мінливих умовах, які суттєво впливають на наслідки цього виробництва. Це не дозволяє застосовувати тут стійкі технологічні стандарти і постійно вимагає від товаровиробника творчого підходу, заснованого не тільки на професійних знаннях, а й на навичках,роками накопичений досвід і т.д. З цієї точки зору фермерське господарство створює найбільш сприятливі умови для придбання та розвитку таких навичок. З покоління в покоління передаються спостереження, які відображають всі особливості організації виробництва в умовах окремої місцевості і клімату.

Розділ 3. Розвиток підприємництва в аграрній сфері України

3.1 Аналіз динаміки показників розвитку та структури підприємств аграрної сфери України

За даними продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) передбачається, що наступні 40 років ознаменуються зростанням світового виробництва сільськогосподарської продукції на 60%. Одна із значних ролей у забезпеченні даного показника відводиться саме Україну, яка на рівні з Бразилією, Аргентиною, Росією і США належить до найбільших у світі експортерам продуктів аграрного сектора. Враховуючи значний потенціал для підвищення врожайності, Україна в майбутньому зможе претендувати на друге місце в світі (після США) за обсягами поставок основних продовольчих культур, заявляють фахівці аудиторської компанії BakerTilly.

У 2013 році найвищий зріст серед усіх галузей України показав аграрний сектор. Зростання порівняно з 2011 роком склав 12%. Продукція аграрного сектора склала 25% в структурі експорту української продукції. За результатами цього року Україна посіла перше місце у світі з експорту соняшникової олії (56%) і п'яте місце за експортом насіння соняшнику (9,7%). Також Україна займає лідируючі позиції на світовому ринку за експортом пшениці, кукурудзи, ячменю та ріпаку. [12; с. 148]

Аграрний сектор України формує до 12% ВВП держави і більше ніж на 80% забезпечує продукцією внутрішній продовольчий ринок країни. Його доля в загальнонаціональних обсягах експорту перевищує 20%, в сільській місцевості проживає близько третини населення країни; аграрний потенціал сільськогосподарських земель оцінюється в 100 млн. т врожайності зернових щорічно. Разом з тим, агропродовольча система України гостро потребує структурної та інноваційної модернізації.

Протягом 2007-2013 років динаміка виробництва сільськогосподарської продукції характеризувалася суперечливими тенденціями.

Так, в 2007, 2009, 2012 роках спостерігалося зростання обсягу сільськогосподарського виробництва в Україні. Разом з тим, обсяги сільськогосподарського виробництва в 2013 р. в порівнянні з 2012 р. скоротилися на 4,5%.

Негативні тенденції в агропромисловому комплексі (АПК) в 2013 році обумовлені падінням виробництва на 8,2% в рослинництві, в порівнянні з 2012 роком.

В цілому, по Україні в 2013 році в порівнянні з 2012 роком виробництво зерна скоротилося на 18,6%, що було обумовлено зниженням врожайності зернових культур з 37,0 ц/га до 31,2 ц/га (на 5,8 ц з 1 га) і посівних площ (на 3,5% від показника 2012 року) [4, с. 2].

У галузі тваринництва в 2013 році обсяг випущеної продукції зріс на 3,8%. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 107,0% (у 2012р. - 104,8%) [ 14, с. 22].

На позитивну динаміку продукції тваринництва вплинуло зростання виробництва м'яса, яєць і молока.

Так, виробництво яєць в 2013 році зросло на 2,3%, реалізація худоби та птиці на забій (у живій вазі) - на 3,4%. У сільськогосподарських підприємствах обсяги вирощування худоби та птиці збільшилися на 3,5%, в т.ч. свиней - на 8,4%, птиці - на 7,0% [4, с. 6]. [Додаток Є]

Приріст виробництва м'яса спостерігався в 10 регіонах (Автономна республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська,Івано-Франківська, Львівська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області), зниження - в 15 регіонах.

Разом з тим, тенденція зменшення поголів'я великої рогатої худоби буде домінуючою і в наступні роки, оскільки не досить ефективно реалізуються заходи з формування протекціоністської політики в цій сфері як на державному, так і на регіональному рівнях [5; с. 30]. [Додаток Ж]

Крім вищезазначених макротенденцій, що впливають на динаміку показників сільського господарства, існує ряд перешкод, без подолання яких реалізація цілей інноваційного розвитку АПК значно ускладнюється. До них можна віднести:

- відсутність ефективної системи руху капіталу, що, в сучасних умовах, значно ускладнює фінансування обробної промисловості;

- низька заробітна плата у виробничій та науково-технічній сфері не сприяє зростанню продуктивності праці, створення і поширення інновацій у сільському господарстві;

- загальне технологічне відставання вітчизняної економіки не забезпечує належної конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках.

Структура сучасних сільськогосподарських підприємств в Україні свідчить, що більшість сільгосппідприємств мають невелику площу землекористування. У 2012 р. налічувалось 28454 сільськогосподарських підприємств з площею сільськогосподарських угідь до 50 га, що становить 50,3% загальної їх кількості (рис. 3.1).

Ці підприємства в цілому використовували 646,3 тис. га сільськогосподарських угідь. Середня площа сільськогосподарських угідь цієї групи підприємств становила 161,6 га.

Рис. 3.1. Питома вага сільськогосподарських підприємства за площею угідь у загальній кількості підприємств у 2012 р.

Джерело: [18]

Разом з тим, у 309 сільськогосподарських підприємствах (0,5% від загальної їх кількості) використовувалось по 7000 га і більше сільгоспугідь. Ці підприємства в цілому використовували 18,3% загальної площі сільськогосподарських угідь.

З одного боку, це сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарської діяльності, адже на великих площах можна більш раціонально використовувати земельні ресурси, підвищити культуру землеробства та впроваджувати новітні досягнення науково-технічного прогресу. З іншого ж - найчастіше такі землекористувачі не зацікавлені у розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, де розташовані земельні площі, та найманні місцевих жителів, оскільки виконання технологічних операцій нині потребує незначної кількості працівників високої кваліфікації, які вже є у наявності у таких агроформуваннях.

Переважаючою організаційно-правовою формою господарювання на селі є фермерські господарства, частка яких у загальній структурі становить 73,8% (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Кількість діючих сільськогосподарських підприємств за різними організаційно-правовими формами господарювання у 2012 р.

Джерело: [18]

Нині обліковується 4,3 тис фермерських господарств (близько 10,4% їхньої загальної кількості), які взагалі не мають сільськогосподарських угідь. 74,4 % фермерських господарств за розмірами землекористування є дрібними і мають до 100 га сільськогосподарських угідь кожне.

У 13,3% господарств фермери господарюють на площі сільськогосподарських угідь від 100 до 1000 га. 712 фермерських господарств (1,7%) використовують від 1000 до 4000 га сільгоспугідь кожне. Лише 58 фермерських господарств країни (0,1%) мають землекористування, які перевищують 4000 га кожне.

У 2012 р. 84,8% валової продукції фермерських господарств становила продукція рослинництва. Понад 60% посівних площ фермерські господарства використовували для вирощування зернових культур. Картопля, овочі та продовольчі баштанні культури культивуються ними менш ніж на 0,9% посівних площ. Близько 25% посівної площі фермерами було відведено під посіви соняшнику (тоді як науково рекомендована насиченість посівних площ соняшником, наприклад, для степової зони країни не повинна перевищувати 12%). Причому соняшник фермери розміщують на своїх полях через 3-4 роки, замість рекомендованих 7 років. Соняшник - грунтовиснажуюча культура і в умовах зневажання технологіями відтворення

родючості ґрунтів невідворотно призводить до їхньої прискореної деградації.

Спостерігається скорочення кількості особистих селянських господарств та деяке збільшення середньої площі земельної ділянки, що припадає на одне господарство. Так, з 2005 р. кількість особистих селянських господарств скоротилася майже на 6%, при цьому середня площа їхніх земельних ділянок зросла майже на 1,5%. У 2012 р. кількість особистих селянських господарств становила 4 млн. 540 тис з площею земельних ділянок 6655,4 тис га, 5715,7 тис га з яких використовуються для сільгоспвиробництва.

У середньому на кожне господарство припадає 1,47 га, з яких 0,19 га використовуються для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відбувається процес концентрації земельних угідь сільськогосподарських підприємств. Так, якщо у 2007 р. підприємств із валовим збором зернових, що перевищує 1000 тонн, було 13,8%, 5000 тонн - 2,3%, то у 2012 р. цей показник становив відповідно 16,2% та 3,5%. Процес концентрації земельних угідь позитивно впливає на ефективність виробництва. Зокрема, підприємства з валовим збором зернових понад 5000 тонн демонструють кращу серед усіх підприємств урожайність зернових. Так, у 2012 р. вони досягли урожайності 37,4 ц/га при середній урожайності у 27,6 ц/га.

Основними характеристиками нинішньої аграрної структури є наступні:

- структура виробництва сільськогосподарської продукції початку земельної реформи значно змістилася у бік особистих селянських господарств;

- фермерська форма господарювання, яка нині становить майже 74% від загальної кількості сільгосппідприємств, не стала локомотивом розвитку аграрного виробництва і не сприяла нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції. Нині фермери дають незначну частку валової продукції, особливо тваринницької;

- у результаті реформування земельних відносин відбулося подрібнення землекористувань сільськогосподарських підприємств, зокрема 74,4% фермерів господарюють на земельних ділянках розміром до 100 га.

аграрний економіка підприємництво ринковий