1.  Практика свідчить про низьку якість подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, що безпосередньо відображається на якості судових рішень цієї категорії, оскільки найчастіше використовується "спрощений підхід" до вирішення питання про його застосування, коли мотиви, наведеш у поданні слідчого, в незмінному вигляді переносяться до постанови суду.

Такий підхід ставить під сумнів об'єктивність постанов суддів про обрання запобіжного заходу. Внаслідок цього в постановах суду інколи зазначається, що взяття під варту обирається "з урахуванням того, що особа вчинила злочин, передбачений КК України". Оскільки такий висновок може міститися лише в обвинувальному вироку суду, він є формальною підставою для скасування постанови про обрання взяття під варту.

Новий КПК знімає цю проблему, оскільки ч. 2 ст. 177 КПК встановлює чітку заборону ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК. Самого лише обвинувачення у підозрі про вчинення тяжкого злочину недостатньо.

1.  Нерідко у поданні слідчого відсутні доводи на користь того, що у цьому випадку стосовно конкретного обвинуваченого потрібно обрати саме запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Наявність підстав, передбачених ст. 148 КПК України, обов'язкова для обрання будь- якого запобіжного заходу, а не лише взяття під варту, тому в поданні замало вказівки лише на наявність цих підстав - потрібно обґрунтувати, чому утримання під вартою є єдино можливим засобом забезпечення належної процесуальної поведінки (злісне ухилення від явки до органу слідства, достовірність якого підтверджена відповідними документами, наявність невстановлених співучасників, їх розшук).

Відповідно до нового КПК чітко встановлено як вимоги до змісту подання, так і недопустимість недотримання цих вимог. Зокрема, ст. 184 КПК вимагає як короткого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правову кваліфікацію, так і обґрунтування тримання під вартою. Крім цього, у клопотанні слідчого має бути:

1.  виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
2.  посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу;
3.  виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4.  обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
5.  обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується потреба застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Отже, у випадку, якщо ці матеріали своєчасно не надані, адвокат і його підзахисний вправі просити від суду надання відповідного часу для підготовки до судового засідання, і слідчий суддя може надати такий час.

1.  У поданнях до суду серед інших підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчі часто посилаються на невизнання обвинуваченими своєї вини чи відмову у наданні показів, що є їх правом. Таким чином, зацікавленість органів досудового слідства у триманні обвинувачених під вартою перевищує фактичну потребу застосування саме такого заходу.

За новим КПК такий аргумент для обґрунтування тримання під вартою не передбачено, і слідчий суддя, якому доведеться постійно співпрацювати з прокурором і слідчим, постарається зробити так, щоб подібного роду аргументи не вводилися в текст подання. Зауваження щодо недопустимості таких аргументів слідчий суддя в судовому засіданні, можливо, і не висловить, але в неформальній обстановці, яку так полюбляють прокурори, заходячи на очах адвокатів до кабінету судді, на це їм обов'язково буде вказано.

1.  За наявності достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчі застосовують підписку про невиїзд без урахування тяжкості вчиненого злочину та даних про особу обвинуваченого, внаслідок чого деякі обвинувачені ухиляються від слідства і вчиняють нові злочини.

Приклад. Слідчим Білгород-Дністровського МВ УМВС було пред'явлено І, обвинувачення у вчиненні хуліганства та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд без урахування попередньої судимості та обставин вчиненого злочину. В подальшому дії І. було перекваліфіковано, однак запобіжний захід не був змінений до закінчення слідства. Внаслідок цього І. вчинив вбивство громадянина Н.

Новий КПК сприйняв положення ст. З Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Ідеологія КПК спрямована на те, щоб з особливою увагою ставитись до злочинів, вчинених із застосуванням насильства. У цих випадках слідчий суддя має право не визначати розмір застави (ч. 4 ст. 183 КПК). Крім того, постійно займаючись питаннями запобіжних заходів слідчий суддя разом з прокурором формуватиме відповідну практику в конкретному районі та з особливою увагою стежитиме за тим, щоб забезпечити своєчасну ізоляцію громадян, якщо вони вчинили злочини, пов'язані із застосуванням насильства і були раніше судимі. Таким чином, новий КПК націлює слідчого суддю на оцінку кожного випадку застосування запобіжних заходів.

1. Строк тримання під вартою обвинуваченого триває понад 4 місяці у кримінальних справах про злочини середньої тяжкості.

Підстав для продовження строку у цьому випадку немає. Згідно зі ст. 156 КПК України продовження строку тримання обвинуваченого під вартою понад 4 місяці можливе тільки у справах про тяжкі або особливо тяжкі злочини.

Відповідно до ст. 197 нового КПК строк тримання під вартою може бути продовжений до 6 місяців - щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості. У цьому випадку є підстави стверджувати, що новий КПК погіршує становище осіб порівняно

1.  КПК 1960 року. Але при цьому слід зважати на п. 9 Перехідних положень, відповідно до якого запобіжні заходи продовжують свою дію до моменту зміни, скасування у тому порядку, що діяв до набрання чинності нового КПК. Отже, адвокати мають вживати відповідних заходів, звертатись до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, оскаржувати відповідні рішення судів, якщо таке погіршення становища матиме місце для конкретної людини.

Ст. 22 Конституції України передбачає, що "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод". У всякому разі це стосується тих громадян, щодо яких було застосовано запобіжний захід до введення в дію нового КПК, а 4-місячний строк тримання під вартою спливає після набрання новим КПК чинності. Отже, з огляду на п. 9 Перехідних положень для таких осіб строк тримання під вартою не може бути продовжений понад

1.  місяці.

1.  Перевіряючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо неповнолітнього обвинуваченого, прокурор особисто його не допитує.

У наказі генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство" наголошується на тому, що прокурор має за потреби особисто допитувати підозрюваного чи обвинуваченого, а неповнолітнього - в усіх випадках.

Новий КПК встановлює додаткові жорсткіші гарантії забезпечення прав неповнолітнього. Ст. 492 КПК, зокрема, встановлює, що за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових і психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

Однак затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 цього Кодексу. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.

Що стосується наказу генерального прокурора, то у зв'язку з прийняттям нового КПК будуть видані нові відповідні накази. У всякому разі із введенням в дію нового КПК наказ генерального прокурора України не втрачає чинності автоматично. Тому наказ буде дійсний доти, доки не буде змінений або скасований.

1.  Щодо обвинуваченого обирається запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. При цьому слідчі з метою запобігти спробам підозрюваного, обвинуваченого ухилитися від дізнання, слідства або суду вилучають паспорт громадянина України. Така практика є незаконною.

Вказана правова позиція залишається актуальною і надалі.

1.  Слідчі явно "обтяжують" кваліфікацію вчиненого обвинуваченим злочинного діяння через побоювання повернення їм судом справи на додаткове розслідування з підстав необхідності кваліфікації дій саме за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. Явно завищена кваліфікація часто призводить до обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За новим КПК (ст. 194) слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Ця норма ускладнює, хоч і не унеможливлює "завищення" кваліфікації. Крім того, новий КПК не передбачає повернення справи на додаткове розслідування.

1.  Основними причинами звільнення затриманих є: вчинення ними злочинів середньої тяжкості; позитивна характеристика підозрюваного; наявність постійного місця проживання та роботи, що свідчить про соціальну адаптованість затриманого; наявність у затриманого хронічних захворювань, які унеможливлюють тримання його без належного медичного догляду; відсутність у зібраних органом досудового слідства матеріалах фактичних обставин, які можуть розглядатися як достатні та необхідні підстави застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; помилки, які призводять до недопустимості використання отриманих доказів для підтвердження необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Наявність таких обставин залишається актуальною для слідчого судді та адвокатів і за правилами нового КПК. Адвокат має потурбуватись про докази, які можуть бути надані суду на їх підтвердження Слідчий суддя в цьому разі має дати їм оцінку. Слід мати на увазі, що за три години, які будуть у розпорядженні адвоката, зібрати такі докази майже неможливо. Отже, одразу після укладення угоди з особою про надання правової допомоги адвокат має "про всяк випадок" готувати такі докази, шляхом витребування їх у відповідних органах, а також з'ясування кола осіб, які можуть засвідчити про ці обставини.