Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

             Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

(Стаття 338 у редакції Закону України № 1441-УІ від 4 червня 2009 р.)

             Державні символи - це встановлені Конституцією або конституційними зако­нами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які виражають ідеологічні, політичні, соціальні, економічні та інші орієнтири держави і символізують її сувере­нітет. Згідно з Конституцією України (ст. 20) державними символами України є Дер­жавний Прапор України, Держаний Герб України і Державний Гімн України, опис і порядок використання яких встановлюється законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ.

             Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК, є Державний Прапор Укра­їни, Державний Герб України і Державний Гімн України. Оскільки спеціальні закони ще не прийняті, питання, пов’ язані з державної символікою України, регламентують­ся низкою нормативно-правових актів.

Державний прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтально розташо­ваних смуг синього і жовтого кольорів (ч. 2 ст. 20 Конституції України), верхньої - си­нього кольору, нижньої - жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3 (див. Постанову ВРУ «Про Державний Прапор України» від 28 січня 1992 р. (ВВРУ. - 1992. - № 19. - Ст. 257)).

Державний герб - це закріплений у законодавстві офіційний умовний знак, який через графічне і кольорове зображення окремих фігур виражає коло певних ідей по­літичного характеру і уособлює суверенітет держави.

ВРУ 19 лютого 1992 р. затвердила Тризуб «як Малий Герб України, вважаючи його головним елементом Великого Герба України». У кольоровому зображенні Малий
 

Герб України - це зображення золотого тризуба на синьому фоні (ВВРУ. - 1992. - № 40. - Ст. 592). Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького (козак з мушкетом).

Згідно з Конституцією України, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний гімн - це закріплена законодавством музично-поетична емблема дер­жави, яка через систему музично-поетичних образів символізує суверенну державу.

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із сло­вами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу ВРУ (ч. 5 ст. 20 Конституції України). Згідно із Законом України «Про Державний Гімн України» від 6 вересня 2004 р. № 602-ІУ Державним Гімном України є національний Гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Зазначається, що урочисті заклади загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Держав­ного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів (ВВРУ. - 2003. - № 24. - Ст. 163).

Порядок використання державних символів України регламентується Указом Пре­зидента України «Питання щодо використання державних символів України» від

                        лютого 2001 р. № 79/2001 (ОВУ. - 2001. - № 7. - Ст. 269). Наруга над іншого роду емблемами і прапорами не утворює даного злочину. Для кваліфікації за ч. 1 ст. 338 КК не має значення, встановлені чи підняті Герб або Прапор, виконується Гімн України чи ні.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 338 КК, є офіційно встановлений або піднятий прапор або герб будь-якої іноземної держави.

Прапор та герб іноземної держави - це її офіційні державні символи, які встанов­люються на приміщеннях її дипломатичного представництва, а також на резиденції та засобах пересування глави дипломатичного представництва. Крім того, прапор може вивішуватися, а герб іноземної держави встановлюватися на приміщенні кон­сульської установи, на резиденції глави консульської установи і, коли це пов’язано з виконанням службових обов’язків, - на засобах пересування глави консульської установи (пп. 7, 22 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від

                        червня 1993 р. № 198/93).

Не є предметом цього злочину прапори і герби, які не є символами іноземної дер­жави (прапор суб’єкта федерації, прапор міжнародної організації та ін.) або які є та­кими символами, але не були офіційно встановлені або підняті. Наруга над гімном іноземної держави не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Прапор (герб) іноземної держави вважається офіційно піднятим (встановленим), якщо його піднято (встановлено) на території посольства чи консульства, на засобах пересування глави дипломатичного представництва або у зв’язку з візитом делегації іноземної держави у місці її зустрічі, тощо (пп. 7, 22 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 (Зібрання законодавства України. - К., 2000. - Т. 6).

Наруга над державними символами (прапором, гербом) іноземної держави, які не були офіційно підняті чи встановлені, якщо вона була вчинена з мотивів явної непо­ваги до суспільства і супроводжувалась особливою зухвалістю чи винятковим циніз­мом, може бути кваліфікована за ст. 296 КК.

             З об’єктивної сторони аналізовані злочини виражаються лише у публічній на­рузі над зазначеними символами. Під наругою розуміють грубе, образливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад, зривання прапора чи герба, їх знищен­ня або пошкодження, використання їх не за призначенням, учинення на них непри­стойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики гімну, поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, у яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів. Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть оче­видними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію не впливає. Для кваліфікації не має значення, є публічна наруга над державними симво­лами виявом негативного ставлення до самих цих символів чи до їх носія (держави).

             Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов’язаної з наругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі здійснити свій намір до кінця, чи ні.

             Суб’єктивна сторона злочинів характеризується виною у виді прямого умислу. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміє, що вони по­рушують порядок використання державних символів України або іноземної держави, принижують їх авторитет, і бажає вчинити саме такі дії. Мотиви і мета не є обов’язковими ознаками, отже, на кваліфікацію не впливають.

             Суб’єкт злочину - будь-яка осудна особа, якій виповнилося шістнадцять років. Особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років можуть бути притягнуті до кри­мінальної відповідальності лише у разі публічної наруги над державними символами України чи офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної дер­жави, якщо такі дії вчинені шляхом їх умисного знищення чи пошкодження загально- небезпечним способом або при настанні тяжких наслідків (ч. 2 ст. 194 КК).

             Якщо публічна наруга над Державним Гербом, Державним Прапором або Дер­жавним Гімном України чи офіційно встановленим або піднятим гербом чи прапором іноземної держави вчинена під час грубого порушення громадського порядку з моти­ву явної неповаги до суспільства, під час кваліфікації належить виходити з положень ст. 33 КК (п. 13 ППВСУ «Про судову практику в справах про хуліганство» від 22 грудня 2006р. № 10).

Публічна наруга над державними символами, поєднана з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громад­ського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військо­вослужбовцеві, потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 342 КК.

             Відповідно до ст. 8 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. N° 270/96-ВР забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України або звучання Державного Гімну України. Імітація за­значених державних символів у рекламній діяльності не тягне за собою відповідаль­ності за ст. 338 КК, але створює підстави для притягнення суб’єктів підприємницької діяльності до фінансової відповідальності (ВВРУ. - 1996. - № 39. - Ст. 181).

Аналогічну заборону щодо буквального відтворення у символіці політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав містить ч. 2 ст. 9 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ (ВВРУ. - 2001. - № 23. - Ст. 118).