Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів,
Сторінки матеріалу:
- Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів,
- Сторінка 2
штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, -
караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 357 КК, є:
а) офіційні документи, штампи, печатки; б) приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Документ - це належним чином оформлений матеріальний носій будь-якої інформації (на папері, фото-, кіно-, аудіо-, відеоплівці), призначений для посвідчення юридично значимих фактів і подій.
На законодавчому рівні документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (ВВРУ. - 1992. - № 48. - Ст. 650), у редакції Закону № 2938-УІ від 13 січня 2011 р. (ВВРУ. - 2011. - № 32. - Ст. 313) із змінами до Закону № 5029-УІ від 3 липня 2012 р. (ОВУ. - 2012. - № 61. - Ст. 2471). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про обов’язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ (ВВРУ. - 1999. - № 22-23. - Ст. 199); станом на 12 січня 2012 р. (ВВРУ. - 2012. - № 39. - Ст. 465), пластикові картки («Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», затверджений наказом МОН від 30 серпня 2001 р. № 615 (ОВУ. - 2001. - № 38. - Ст. 1748); із змінами, внесеними згідно з наказом МОН «Про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документарного забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10 грудня 2004 р. № 811 (ОВУ. - 2004. - № 8. - Ст. 512), електронні документи (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. № 851-ІУ (ВВРУ. - 2003. - № 36. - Ст. 275); із змінами, внесеними згідно із Законом від 31 травня 2005 № 2599-ІУ (ВВРУ. - 2005. - № 26. - Ст. 349).
Під електронним документом слід розуміти документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Печатка - це спеціальний металевий, гумовий, каучуковий, пластиковий чи дерев’ яний предмет (пристрій) з нарізними знаками для відтисків (відбитків) їх на сургучі, воску, папері тощо з метою надання документові достовірності, автентичності та юридичної сили.
Розрізняють державну, гербову, круглу, що прирівнюється до гербової, просту круглу і трикутну печатки (наприклад, печатки з Державним гербом виготовляються круглої форми. Усередині кола зображується Державний герб України, а по колу печатки - назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, потім назва підприємства, установи чи організації).
Штамп - це спеціальна форма-кліше, різновид печатки, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відповідного органу державної влади, підприємства, установи, організації, із зазначенням юридичної адреси, ідентифікаційних позначень (номер, код тощо) або інших відомостей.
Відбиток штампа (порівняно з печаткою), як правило, містить додаткову інформацію, зокрема поштову або електронну адресу, телефон, факс підприємства, установи, організації чи відповідної фізичної особи.
Про поняття офіційного документа див. примітку до ст. 358 КК у редакції Закону України від 7 квітня 2011 р. № 3207-УІ.
Офіційними є штампи і печатки, які належним чином виготовлені, видані як органами державної влади, органами самоврядування, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми діяльності та відомчої приналежності останніх, у межах наданої їм законом компетенції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу.
Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал (нотаріально посвідчена копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).
Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (заповіт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусідами на підтвердження факту не- проживання одного із членів сім’ї мешканця квартири, що враховується при обчисленні розміру комунальних платежів).
Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні документи, що знаходяться у приміщеннях відповідних підприємств, установ чи організацій, або, хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебування їх у відрядженні). Викрадення, а також умисне знищення документів, які не знаходяться у державних або громадських підприємствах, в установах та організаціях, а отже, не є предметом злочину, передбаченого ст. 357 КК, не утворюють складу цього злочину (Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВСУ від 24 липня 2001 р.) (ВВСУ. - 2001. - № 6 (28). - С. 16-17).
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, виражається в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх: 1) викраденні; 2) привласненні; 3) вимаганні; 4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем; 5) знищенні; 6) пошкодженні; 7) приховуванні.
Викрадення — це таємне або відкрите вилучення документа, штампа або печатки. Якщо таке вилучення поєднане з насильством або погрозою його застосування щодо службової особи, у віданні якої знаходиться документ, штамп чи печатка, відповідальність настає за сукупністю злочинів - за ст. 357 і відповідно за ч. 1 ст. 342, статтями 346 чи 350 КК. Викрадення бланків з метою внесення до них фіктивних даних і подальшого їх використання утворює готування до підроблення документів і кваліфікується за ч. 1 ст. 14 і частинами 1 або 2 ст. 358 КК.
Про поняття вимагання, шахрайства, привласнення, заволодіння шляхом чи зловживання службовим становищем див. коментар до статей 189, 190, 191 КК.
Знищення - це приведення документа, штампа, печатки в стан, коли вони втрачають властивість бути носієм зафіксованої на них інформації (наприклад, спалювання).
Пошкодження документа, штампа, печатки полягає у приведенні його в стан, який перешкоджає подальшому використанню за цільовим призначенням або часткової втрати зафіксованої в них інформації (відірвана частина документа, зрізана частина літер на штампі тощо).
Приховування - це переміщення документів, штампів, печаток з місця, де вони знаходяться, в інше місце, що позбавляє підприємство, установу, організацію чи громадян можливості використовувати документи, штампи і печатки за їх цільовим призначенням.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції дій. Подальше використання викрадених документів, штампів і печаток для вчинення інших злочинів не охоплюється диспозицією цієї статті і за наявності ознак іншого злочину тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (наприклад, намір перешкодити укладенню договору, дезорганізувати роботу підприємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходились документи, штампи, печатки і які відповідають за їх зберігання, перешкодити викриттю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчинений злочин, тощо).
Суб’єкт злочину - приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового становища тягне за собою відповідальність за ст. 364 КК.
У частині 2 ст. 357 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації (наприклад, унаслідок викрадення печатки підприємство було позбавлене можливості здійснювати господарські або фінансові операції) або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток (наприклад, знищено гербову печатку, докази з кримінальних або цивільних справ тощо).
Поняття особливо важливих документів, штампів, печаток є оціночним і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактів, які ними засвідчувалися, можливості чи неможливості їх відновлення, витрат, необхідних для відновлення та ін. (наприклад, знищена кримінальна справа).
Викрадення документів, що містять державну таємницю, з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам тягне за собою відповідальність за державну владу або шпигунство відповідно за статтями 111 або 114 КК. Аналогічно вирішується питання стосовно викрадення документів, що містять комерційну таємницю, або документів, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (статті 231 або 330 КК).
У разі викрадення документів майнового характеру (наприклад, чеку на одержання грошей у банку з метою наступного отримання за них чужого майна), дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст. 357 та ч. 1 ст. 14 і ст. 190 КК (готування до викрадення чужого майна шляхом шахрайства).
У частині 3 ст. 357 КК передбачена відповідальність за незаконне заволодін- ня будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.