Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 61

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів
  • Сторінка 2

             Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видаєть­ся чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-під- приємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи блан­ків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут -

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

             Складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми влас­ності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних докумен­
 

 

тів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов’язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офі­ційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

             Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повтор­но або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

             Використання завідомо підробленого документа -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цьо­го Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких мате­ріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) осо­бами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким за­коном надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю скла­дати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриман­ням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

(Стаття 358 у редакції законів України № 1508-УІ від 11 червня 2009р., № 2808-УІ від 21 грудня 2010р. та № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.)

             Стаття 358 є загальною нормою щодо ч. 2 ст. 158, статей 200, 215, ч. 2 ст. 223, статей 318, 319, 366 КК.

             Суспільна небезпечність злочину полягає у протиправному зміненні статусу юридичної чи фізичної особи за рахунок придбання підроблених офіційного докумен­та, бланка, штампа, печатки, що не тільки порушує нормальну діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, а й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

             Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший офіційний документ, який ви­дається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином- підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків;

           печатка, штамп чи бланк підприємства, установи чи організації незалежно від фор­ми власності; 3) інші офіційні печатка, штамп чи бланк.

Про поняття документ, печатка, штамп, офіційні документи, печатки, штампи див. коментар до ст. 357 КК.

Посвідчення - це документ, який посвідчує особистість володільця, його право та (або) правовий статус (посвідчення: особи, інваліда війни, пенсійне та ін.), виданий (виготовлений) з метою використання.

Посвідчення особи - офіційний документ установленого зразка, що посвідчує особу власника, якому він виданий.

Посвідченнями не можуть бути документи, видані на пред’явника.

Вид і призначення посвідчення особи, порядок його видачі й чинність визнача­ються відповідними нормативними актами, прийнятими органами державної влади, зрідка - окремими установами, підприємствами, організаціями.

За видами посвідчення особи поділяють на: загальнодержавного користування і призначення (наприклад, паспорт громадянина України); що посвідчують статус особи (наприклад, посвідчення особи народного депутата України, військовий квиток); що видається у зв’язку з виконанням службових чи професійних обов’язків (напри­клад, посвідчення водія); які наділяють власника відповідними правами, але не по­свідчують їх владного характеру (наприклад, пенсійне посвідчення особи).

Посвідчення особи розрізняються також за дією у часі (тимчасові або постійні) і просторі (чинні на всій території України або діють на обмеженій території), за пов­новаженнями, якими наділяється власник.

Поняття «офіційний документ» визначено на законодавчому рівні у примітці до ст. 358 КК.

Офіційні документи можуть бути за формою: письмові, електронні, друковані; за способом фіксації - будь-який матеріальний носій (паперовий, електронний, викона­ний на магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, оптичному диску); за походженням - скла­даються, видаються чи посвідчуються в установленому законом порядку повноваж­ними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організацій­но-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою ді­яльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити; за змістом - містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи- докази у правозастосовчій діяльності.

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (підп. 14.1.226 ст. 14 ПдК).

З економічної точки зору самозайнятість - одна з форм трудової зайнятості, що передбачає самостійну організацію власної трудової діяльності, самостійне розпо­рядження вигодами від цієї діяльності та несення всіх пов’язаних із нею ризиків.

Офіційними є також документи, які походять від фізичних осіб-підприємців, які не визнаються самозайнятими особами, уповноважені у зв’язку зі своєю професійною діяльністю на складання, видачу або посвідчення певних видів документів (наприклад, наказ про прийняття на роботу).

Іншими офіційними документами визнаються свідоцтва, атестати, дипломи, лист­ки тимчасової непрацездатності, рецепти, рішення суду, виконавчі листи, ліцензії та ін. Ними, зокрема, можуть бути офіційні реєстраційні книги (наприклад, книги орга­нів реєстрації актів цивільного стану), журнали (наприклад, журнали обліку інфор­мації в чергових частинах ОВС) та інші документи, що посвідчують певні події і факти (свідоцтво про народження, трудова книжка та ін.).

Законодавством передбачена можливість надання юридичної сили документу, який зберігається, обробляється і передається за допомогою автоматизованих і телекому­нікаційних систем, які підтверджуються електронним цифровим підписом. Отже, офіційні документи виконані у такій формі, також є предметом даного посягання.

Ці документи повинні надавати права або звільняти від обов’язків (наприклад, диплом кандидата наук дає право претендувати на посаду доцента, листок тимчасової непрацездатності звільняє від роботи тощо).

Склад цього злочину відсутній, якщо йдеться про неофіційні документи, тобто осо­бисті документи громадян, що надають певні права іншим особам або звільняють їх від обов’язків. Тому, наприклад, підробка боргової розписки з метою отримати вже повер­нений борг або підроблення заповіту з метою отримати спадщину не можуть кваліфі­куватися за ст. 358 КК, а утворюють склад готування до шахрайства (статті 14 і 190 КК).

Предметом розглядуваного злочину не є документи, які хоч і мають певне юри­дичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов’язків (наприклад, заявки, запити, характеристики, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій).

Бланк - це стандартна форма документа з частково надрукованим текстом (напри­клад, бланки паспортів, посвідчень, облікових та інших документів), яка вимагає для остаточного його складання доповнення необхідними реквізитами. Після оформлен­ня належним чином (внесення необхідних даних, наявність печатки, штампа, підпису уповноваженої особи) бланки стають документами.

Бланки призначені для офіційних листів, організаційно-розпорядчих, фінансових, поштово-телеграфних, облікових, статистичних та інших документів.

Існують бланки суворого обліку, які містять номер (інколи серію), підлягають обов’язковій реєстрації і мають спеціальний режим використання (наказ МФ, СБУ, МВС «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 25 листопада 1993 р. № 98/118/740) (Банківська справа в Украї­ні. - 1998. - Т 3. - 8 (н)1).

Бланки документів, визначених Законом України «Про Єдиний державний демогра­фічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 р. № 5492-УІ, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення (ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону).

Бланки документів можуть бути у формі паперового аркуша, книжечки або картки з полімерних матеріалів.