Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу чи пра­цівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення -

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.

             Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

(Стаття 343 у редакції Закону України № 2677-УІ від 4 листопада 2010 р.)

          Для правоохоронних органів діяльність із підтримання правопорядку, запобі­гання правопорушенням є обов’ язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог і приписів право­вих норм з боку юридичних і фізичних осіб. Працівники правоохоронних органів повинні діяти на підставі закону і не мають права виходити за межі наданих повно­важень.

Ефективне функціонування правоохоронних органів може бути забезпечене лише у разі створення належних умов для їх діяльності. Однією з гарантій успішної діяль­ності цих органів є неприпустимість стороннього впливу при здійсненні службових повноважень.

Як зазначається в ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунту­ється на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого само­врядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статті 7 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ (ВВРУ. - 1991. - № 53. - Ст.793) зі змінами станом на 11 січня 2006 р. закріплюється, що втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Названі положення поширюються на діяльність працівників й інших правоохо­ронних органів.

             Потерпілими від злочину є: 1) працівник правоохоронного органу; 2) працівник державної виконавчої служби. Про поняття працівників правоохоронних органів та працівників державної виконавчої служби див. коментар до п. 3 ст. 342 КК.

             Об’єктивна сторона злочину виражена у діянні, що полягає у будь-якій формі впливу на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби.

Під втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешко­джання виконанню цими працівниками службових обов’язків або на те, щоб добити­ся прийняття незаконного рішення. Втручання може проявлятися в умовлянні, шан­тажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу (абз. 1 п. 11 ППВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров ’я, гідність та влас­ність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26 червня 1992р. № 8 із зміна­ми, внесеними ППВСУ від 3 грудня 1997р. № 12). Вплив може здійснюватись усно, письмово (у тому числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публі­кацій у газетах, виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

Умовляння - це прохання, переконання, поради, обіцянка надати будь-які послуги, схиляння потерпілого до вчинення чи невчинення будь-яких дій, що перешкоджають виконанню ним службових обов’язків, прийняттю законного рішення.

Разом з тим прохання, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього право­порушника не утворює складу цього злочину (абз. 1 п. 11 ППВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров ’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Не утворює складу розглядуваного злочину також письмове звернення громадян, службових осіб, захисника до працівника правоохоронного органу з проханням про проведення слідчих дій, закриття кримінальної справи, долучення нових доказів тощо.

Шантажування - це погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілого чи близьких йому осіб, або відомості, які потерпілий хотів би зберегти в таємниці, тощо.

Інші форми впливу - відмова у наданні певних благ, позбавлення пільг, переваг, втручання в особисте життя, погроза насильством тощо.

Якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погро­зи вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо самого працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, застосування насиль­ства підлягає додатковій кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК (статті 342, 345, 348).

Вплив на працівника правоохоронного органу шляхом захоплення чи утримання заручниками його самого або близького родича чи співробітника охоплюється відпо­відно ст. 349 або ст. 147 КК і додаткової кваліфікації за ст. 343 КК не потребує.

Вплив на працівника правоохоронного органу чи працівника державної виконавчої служби шляхом підкупу належить кваліфікувати за сукупністю ст. 343 і ст. 369 КК як пропозиція або давання хабара, а якщо це перешкодило запобігти злочину чи затри­мати особу, яка його вчинила, то і за ч. 2 ст. 343 КК.

             Під виконанням службових обов’язків розуміється виконання тих обов’ язків працівника правоохоронного органу, у яких втілюються його правозастосовні та пра­воохоронні функції, передбачені відповідними законами та підзаконними актами.

Обов’язки працівників правоохоронних органів можуть полягати у провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; проведенні оперативно-розшукової діяльності; здійсненні контролю за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів та речовин через державний і митний кордон України; встановленні обмежень щодо зайняття певною діяльністю; здійсненні різноманітних перевірок; нагляді й контролі за виконанням законів; запо­біганні злочинам та адміністративним правопорушенням тощо.

             Злочин є закінченим з моменту втручання в діяльність працівника правоохорон­ного органа чи працівника державної виконавчої служби незалежно від того, чи при­звело це до прийняття незаконного рішення.

             Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний з метою перешко­дити виконанню працівником правоохоронного органу чи працівником державної виконавчої служби своїх службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень. Особа усвідомлює суспільну небезпечність впливу на потрепілого і бажає перешкодити виконанню ним своїх службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.

             Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла шістнадцяти років.

             У ч. 2 ст. 343 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони:

                        перешкодили попередженню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила;

                        вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Перешкодження запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, має місце тоді, коли саме через втручання винної особи працівник правоохоронного ор­гану не зміг запобігти злочину чи затримати особу, яка вчинила злочин.

Вчинення даного злочину службовою особою з використанням свого службового становища - це спеціальний вид зловживання службовими повноваженнями. Їх ви­
 

користання може виразитися як у вчиненні дій, що входять у коло повноважень вин­ного, так і в перевищенні службових повноважень, а також у використанні авторите­та посади, яку він обіймає.

У цьому випадку суб’єктом злочину є службова особа. Про поняття службової особи див. частини 3, 4 ст. 18 КК у редакції від 7 квітня 2011 р. (ГУ. - 2011. - № 107 (15 черв.)).