Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків -

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

             Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

             Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

             Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчине­ні організованою групою, -

караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

             Потерпілими від цього злочину є тільки працівники правоохоронних органів та їх близькі родичі.

До працівників правоохоронних органів належать особи, зазначені у ч. 1 ст. 2 За­кону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. № 3781-ХІІ (ВВРУ. - 1994. - № 11. - Ст. 50) із змінами, внесеними згідно із законами від 11 грудня 1998 р. № 312-ХІУ (ВВРУ. - 1999. - № 4. - Ст. 35); від 15 травня 2003 р. № 743-ІУ (Уряд. кур ’єр. - 2003. - № 102 (5 черв.)); від 14 квітня 2009 р. № 1254-УІ (ВВРУ. - 2009. - № 36. - Ст. 511) (докладніше про поняття праців­ника правоохоронного органу див. п. 3 коментаря до ст. 342 КК).

Посягання на технічних працівників зазначених органів, секретарів, кур’єрів, спеціалістів, прибиральниць та інших осіб, діяльність яких не пов’язана із виконанням правозастосовних або правоохоронних функцій, слід кваліфікувати, за наявності всіх необхідних ознак, за статтями, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, та іншими відповідними статтями КК.

Близькими родичами та членами сім’ї є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

             Об’єктивна сторона злочину виражена у погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Причому погроза висловлюється винним обов’язково у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх служ­бових обов’язків.

Погроза може виявлятись у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також в жестах або інших діях, за допомогою яких винний за­лякує потерпілого вчиненням убивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близь­ких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав по­боювання потерпілим виконання погрози не є обов’язковою (абз. 1 п. 10 ППВСУ
 

«Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за по­сягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохо­ронних органів» від 26 червня 1992 р. № 8 із змінами, внесеними ППВСУ від 3 грудня 1997р. № 12).

Під погрозою вбивством треба розуміти виражений зовні та доведений до потер­пілого намір позбавити життя працівника правоохоронного органу або його близько­го родича.

Під погрозою насильством слід розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв чи тілесних ушкоджень.

Як погрозу знищення майна слід кваліфікувати погрозу знищити будь-яке майно, що належить працівнику правоохоронного органу або його близькому родичу, пов­ністю або його частину (абз. 2 п. 10 зазначеної Постанови). Під погрозою знищен­ням майна слід розуміти залякування працівника правоохоронного органу або його родича доведенням їх майна до стану повної непридатності для використання за цільовим призначенням. Під погрозою пошкодженням майна розуміють залякуван­ня погіршенням його якості, зменшенням цінності або приведенням на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (абз. 1 п. 13 за­значеної Постанови).

Під майном слід розуміти як рухоме (грошові кошти, акції, інші цінні папери, інше майно споживчого і виробничого призначення, транспортні засоби, продуктивну і робочу худобу, тощо), так і нерухоме (жилі будинки, квартири, насадження на зе­мельній ділянці тощо) майно.

Не є злочином, що розглядається, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна, висловлена у зв’язку з виконанням потерпілим будь-яких незаконних дій.

            Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу.

            Посягання на життя, здоров’я та власність працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, скоєне безпосередньо після погрози вчинити такі дії, ква­ліфікується за ст. 348 КК і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 345 КК.

            Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу служ­бових обов’язків. Під виконанням службового обов’язку слід розуміти діяльність працівника, що входить в коло його повноважень. Час виконання потерпілим службо­вих обов’язків (минулий, теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає. Для застосування ч. 1 ст. 345 КК не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів.

            Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

            У частині 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у ч. 3 ст. 345 КК - тяжкого тілесного ушко­дження.

Про поняття побоїв і тілесних ушкоджень див. коментар до статей 121, 122, 125 і 126 КК.

Катування потерпілого тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 345 КК та, за наявності всіх необхідних ознак, за ст. 127 КК.

             Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 345 КК, ха­рактеризується умисною формою вини.

             Суб ’єктом цих злочинів у разі заподіяння умисного середньої тяжкості і тяжко­го тілесного ушкодження є особа, що досягла 14-ти років.

             У частині 4 ст. 345 КК передбачено відповідальність за погрозу чи насильство щодо працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою (див. ко­ментар до ч. 3 ст. 28 КК). При цьому організатор такої групи несе відповідальність за всі діяння, вчинені членами організованої групи, якщо вони охоплювалися його умислом, а інші учасники організованої групи - лише за діяння, до яких вони готува­лись або у вчиненні яких брали участь (ст. 30 КК).