Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації
  • Сторінка 2

         Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавлен­ням волі на той самий строк.

             Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

             Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені органі­зованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

(Стаття 359 у редакції Закону України № 2338-УІ від 15 червня 2010 р.)

             Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, збері­гання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, еконо­мічного добробуту та прав людини.

Обмеження права на таємницю приватного життя має винятковий і тимчасовий характер. Статтею 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від

                        лютого 1992 р. № 2135-ХП (ВВРУ. - 1992. - № 22. - Ст. 303), із змінами станом на

                        травня 2011 р. № 3412-УІ (ВВРУ. - 2011. - № 50. - Ст. 540) регламентовано по­рядок зняття інформації з каналів зв’язку, здійснення контролю за листуванням, теле­фонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів негласного одержання інформації.

У статті 4 Закону наголошується, що оперативно-розшукова діяльність ґрунтуєть­ся на принципах законності і дотримання прав і свобод людини.

             Суспільна небезпечність розглядуваного злочину полягає в тому, що він порушує встановлений порядок використання спеціальних технічних засобів негласного одер­жання інформації, принижує авторитет органів державної влади, підриває довіру до органів, які застосовують такі засоби, посягає на конституційні права та свободи громадян.

             Предмет злочину - це спеціальні технічні засоби негласного отримання інфор­мації.

До спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (СТЗ) належать спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв’язку та інші засоби не­гласного отримання інформації, а саме технічні, програмні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, призначені (спеціально роз­роблені, виготовлені, запрограмовані, пристосовані) для негласного отримання інфор­мації (п. 1.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отри­мання інформації, затверджених наказом Центрального управління СБУ від 30 січня 2011 № 35) (ОВУ. - 2011. - № 16. - Ст. 703).

До таких засобів належать СТЗ для негласного: а) отримання та реєстрації аудіо- інформації; б) візуального спостереження та документування; в) прослуховування телефонних переговорів; г) перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв’язку; д) контролю поштових повідомлень і відправлень; е) обстеження предметів

і документів; є) проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об’єкти та їх обстеження; ж) контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об’єктів;

з)  отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі та ін.

Державними замовниками розроблення, виготовлення та придбання СТЗ можуть бути: СБУ, розвідувальні органи, МВС, Державна податкова адміністрація, Держком- кордон, Управління державної охорони, ДПтС, а також Міноборони в межах, визна­чених законодавством. Виконавцями, а у разі потреби співвиконавцями замовлення з розроблення та виготовлення СТЗ можуть бути наукові організації, підприємства, інші суб’єкти господарювання незалежно від форми власності, що мають відповідні ліцензії, а також суб’єкти господарювання іноземних держав та безпосередньо дер­жавні замовники (пп. 3, 4 Постанови КМУ «Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття ін­формації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації» від 27 жовтня 2001 р. № 1450 (ОВУ. - 2004. - № 28. - Ст. 1870); із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ від 25 травня 2006 р. № 726 (ОВУ. - 2006. - № 22. - Ст. 1609); від 20 жовтня 2011 р. № 1109 (ОВУ. - 2011. - № 84. - Ст. 3078).

Для негласного отримання інформації можуть використовуватись і будь-які інші технічні засоби: фотоапарати, відеокамери, диктофони тощо. Проте такі засоби мають інше цільове призначення і не є предметом злочину, передбаченого ст. 359 КК, а тому їх використання для негласного отримання інформації має кваліфікуватися, за наяв­ності підстав, як службовий злочин чи злочин, пов’язаний з незаконним збиранням певного виду інформації, наприклад, відомостей, що становлять державну таємницю (статті 111, 114 КК), порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК), не­законне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю (ст. 231 КК), або конфіденційної інформації, яка знаходиться у володінні дер­жави (ст. 330 КК).

Питання щодо належності до СТЗ конкретного технічного засобу, у тому числі виробленого кустарним способом, вирішується експертно-технічною комісією СБУ.

Якщо ж інформація, отримана з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, незаконно прочитується з листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, таке діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 163 КК.

         З об’єктивної сторони злочин характеризується такими альтернативними ді­ями: 1) незаконне придбання СТЗ; 2) їх незаконний збут; 3) незаконне використання цих технічних засобів.

Незаконне придбання СТЗ - це отримання зазначених засобів всупереч порядку, встановленому КМУ (Указ Президента України «Про впорядкування виготовлення, придбання та застосування технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку» від 13 квітня 2001 р. № 256/2001) (ОВУ. - 2001. - № 16. - Ст. 697).

Незаконне придбання СТЗ може бути як оплатним, так і безоплатним (купівля, обмін на інші товари або речі, отримання як плати за виконану роботу чи виконані послуги, одержання як подарунок, відшкодування боргу).
 

 

Згідно з установленим порядком придбання СТЗ має здійснюватися лише держав­ними замовниками СТЗ серійного виробництва чи зразків дослідних партій вітчизня­них та іноземних виконавців на конкурсних засадах. Реалізацію державної політики з придбання СТЗ для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного одержання інформації та забезпечення державного контролю і координації діяльнос­ті державних органів у цій сфері здійснює СБУ.

Замовниками придбання СТЗ можуть бути центральні органи виконавчої влади, розвідувальні органи, підрозділи яких провадять оперативно-розшукову діяльність, міжнародні правоохоронні організації, спеціальні служби та правоохоронні органи іноземних держав (п. 2 Постанови КМУ «Положення про порядок розроблення, ви­готовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інфор­мації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації» від 27 жовтня 2001 р. № 1450 (ОВУ. - 2004. - № 28. - Ст. 1870) із змінами, внесеними згідно з По­становою КМУ від 25 травня 2006 р. № 726 (ОВУ. - 2006. - № 22. - Ст. 1609).

Під незаконним збутом спеціальних технічних засобів негласного отримання ін­формації слід розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми відчуження спеціальних технічних засобів отримання інформації іншій особі (продаж, дарування, сплата бор­гу, позика та ін.).

Незаконне використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації - це незаконне застосування таких засобів для негласного отримання ін­формації шляхом таємного прослуховування і спостереження, у тому числі з викорис­танням відеозапису, оптичних приладів тощо.

Використання спеціальних технічних засобів - це їх застосування за цільовим призначенням.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації можуть використо­вуватися лише оперативними підрозділами МВС, СБУ, Державної прикордонної служби, управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту з питань виконання покарань за наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, передбачених ст. 6 Закону Украї­ни «Про оперативно-розшукову діяльність», у порядку, передбаченому частинами 2, 3 ст. 8 цього Закону та глави 21 розд. ІІІ КПК.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

             наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про: злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиля­ються від відбування кримінального покарання; безвісно відсутніх осіб; розвідуваль­но-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;

             запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріала­ми та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в ін­тересах безпеки суспільства і держави (ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону).