Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» негласне зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефон­ними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації провадяться за рішенням суду, прийня­тим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його за­ступника. Зазначені заходи можуть також здійснюватись у порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою ВСУ виключно з метою отри­мання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій. Надання дозволу на зняття інфор­мації з каналів зв’язку здійснюється ухвалою слідчого судді на підставі ст. 263 КПК

2012 р.

Незаконним використання СТЗ негласного отримання інформації є у випадках, коли: 1) відсутній дозвіл на їх використання; 2) відсутні підстави для негласного отримання інформації; 3) порушується порядок використання зазначених засобів.

             Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного використан­ня СТЗ негласного отримання інформації (зазначені засоби таємно встановлені у по­мешканні громадянина, у приміщенні або сховищі підприємства, установи, організа­ції і приведені у робочий стан) незалежно від того, отримана така інформація чи ні.

             Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, поєднаний з метою негласно­го одержання інформації.

             Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 359 і відповідно статтями 364, 365, 423 або 424 КК.

             У частині 2 ст. 359 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності злочинів, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. статті 32, 28 КК і коментар до них.

             У частині 3 ст. 359 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені час­тиною 1 або 2 цієї статті: а) вчинені організованою групою; б) якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих гро­мадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ч. 3 ст. 28 КК і коментар до неї.

Поняття істотної шкоди є оціночним і вирішується виходячи з обставин конкрет­ної справи. Істотною шкодою може бути визнаний підрив авторитету державного органу, органу місцевого самоврядування, приниження честі й гідності громадянина, порушення його конституційних прав на недоторканність житла, на заборону втру­чання в особисте і сімейне життя, на свободу думки і слова, світогляду і віросповіда­ння, заподіяння значної матеріальної шкоди юридичній особі тощо.