З об’єктивної сторони злочин виражається в таких альтернативних діях: а) під­роблення посвідчення або іншого офіційного документа; б) збут підробленого офіцій­ного документа; в) виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланка підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печатки, штампа чи бланка; г) збут підроблених печатки, штампа чи бланка.

Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа - це: а) повне виго­товлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тим­часової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Виготовлення підроблених печатки, штампа чи бланків - це їх створення будь- яким способом (кустарним, друкарським) або внесення змін у справжній штамп, пе­чатку чи бланк (наклеювання літер або цифр, взятих з одного кліше на місце видале­них з іншого).

Бланки цінних паперів і документів суворого обліку можуть виготовлятися тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ, у порядку, визначеному «Правилами виготовлення бланків цінних паперів і до­кументів суворого обліку», затвердженими наказом МФ, СБУ, МВС від 25 листопада 1993 р. № 98/118/740 (Банківська справа в Україні. - 1998. - Т. 3. - 8 (н)1).

Збут підроблених посвідчення або іншого документа, офіційних печатки, штам­па чи бланка - будь-яка (як оплатна, так і безоплатна) форма відчуження (продаж, обмін, дарування) підроблених посвідчення або іншого офіційного документа, печаток, штампів чи бланків підприємств, установ, організацій незалежно від форми власнос­ті, інших офіційних печаток, штампів чи бланків як самим підроблювачем, так і іншою особою, яка знала, що документ є фальшивим.

             Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 358 КК дій.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - використання підробленого документа, штампа, печатки чи бланка за при­значенням як самим підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підроб­леного документа означає бажання винного набути певних суб’єктивних прав або звільнитися від юридичних обов’язків (приховати наявність вищої освіти, щоб за рахунок бюджетних коштів одержати другу вищу освіту). Якщо мета інша (продемон­струвати майстерність, поповнити колекцію та ін.), склад злочину відсутній.

             Підроблення посвідчень та інших предметів злочину для їх наступного вико­ристання з метою заволодіння чужим майном слід кваліфікувати за ст. 358 КК та як готування до розкрадання такого майна (якщо йдеться про злочин принаймні середньої тяжкості).

             Суб’єктом злочину є приватна особа, яка досягла 16-річного віку.

Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового стано­вища необхідно кваліфікувати як службове підроблення за ст. 366 КК.
 

             Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК, є: 1) офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов’язків; 2) посвідчення чи інший офіційний документ, що складений у визначеній законом формі та містить передбачені законом реквізити; 3) офіційна пе­чатка, штамп чи бланк; 4) офіційний документ, у тому числі особистий документ особи.

             Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК, виражається в таких альтернативних діях: 1) складання завідомо підробленого офіційного доку­мента; 2) видача завідомо підробленого офіційного документа; 3) підроблення по­свідчення, іншого офіційного документа; 4) виготовлення підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка; 5) збут підроблених офіційних печатки, штампа чи блан­ка; 6) збут завідомо підробленого офіційного документа, у тому числі особистого документа особи.

Складання завідомо підробленого офіційного документа - це створення докумен­та, форма та реквізити якого відповідають встановленим вимогам, але в якому зафік­сована інформація, що повністю або частково не відповідає дійсності.

Видача завідомо підробленого офіційного документа - це надання фізичній або юридичній особі такого документа, форма та реквізити якого також відповідають встановленим вимогам, але в якому зафіксована інформація, що повністю або част­ково не відповідає дійсності, і який складений особою, яка його видала, або іншою службовою чи приватною особою, але засвідчений особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

Підроблення посвідчення, іншого офіційного документа - це повна або часткова зміна змісту посвідчення або іншого офіційного документа шляхом виправлення, під­чищення, дописки, витравлення тексту, підроблення підпису, заміни фотокартки, відбитку печатки, штампа тощо.

Виготовлення підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка - це створення печатки, штампа чи бланка, форма та реквізити, яких виконані з дотриманням вста­новлених вимог, але зафіксована в них інформація повністю або частково не відпо­відає дійсності.

Збут підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка, завідомо підробленого офіційного документа, у тому числі особистого документа особи - це будь-яка (як оплатна, так і безоплатна) форма відчуження (продаж, обмін, дарування) підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка, завідомо підробленого офіційного документа, у тому числі особистого документа особи як самим підроблювачем, так і іншою осо­бою, якій було відомо, що ці предмети чи документи є підробленими.

             Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з альтернативних дій.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою. Обов’язковою ознакою підроблення офіційного документа є мета використання або збуту посвідчень чи інших офіційних документів підроблювачем, а обов’язковою ознакою підроблених офіційних печатки, штампа чи бланка - мета їх збуту.

             Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

             У частині 3 ст. 358 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені час­тинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

             Про поняття повторності вчинення злочину див. ст. 32 КК та коментар до неї.

Підроблення або збут одночасно декількох підроблених документів (печаток,

штампів чи бланків) повторності не утворює. Відсутня повторність і в тому разі, коли винний через проміжок часу вносить неправдиві відомості в один і той же документ. Не є повторністю підроблення документа та його наступний збут особою, яка його підробила.

             Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК та коментар до неї.

             Частиною 4 ст. 358 КК передбачена відповідальність за використання завідо- мо підробленого документа.

             З об’єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого доку­мента підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред ’явленні їх (для ознайомлен­ня з його змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного, наприклад, пред’являється підроблене посвідчення контролеру при користуванні громадським транспортом; надання фальшивого посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС для одержання пільг). Під ознаки цієї статті підпадає також використання справжнього, але чужого документа (наприклад, пред’явлення з метою безкоштовного проїзду міліцейського посвідчення, що належить іншій особі).

Заподіяння значної майнової шкоди шляхом використання підробленого докумен­та за відсутності ознак шахрайства підлягає кваліфікації за статтями 358 та 192 КК.

Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід ква­ліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 358 КК. Якщо строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене під­роблення сплив, винний відповідатиме лише за його використання (ч. 3 ст. 358 КК).

У разі використання підроблених документів з метою ухилитися від сплати по­датків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо ці дії призвели до фактичного не- надходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, дії винної особи додатково слід кваліфікувати за ст. 212 КК (п. 13 ППВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов ’язкових платежів» від 8 жовтня 2004р. № 15).

             Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення (надання) підроблено­го документа незалежно від того, чи вдалося винному досягти поставленої мети.

             Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел.

             Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.