Запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав і в порядку, визначеному КПК.

Особливістю застосування запобіжних заходів є те, що прокурор, слідчий зобов'язані довести, що жоден з більш м'яких заходів не може запобігти ризикам невиконання процесуальних рішень та іншим обставинам, передбаченим ст. 177 КПК. У кожному випадку суд має оцінити вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим виконання процесуальних обов'язків і запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів, а також перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб.

Ст. 177 КПК визнає підставою для застосування запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вказані вище дії.

Ст. 178 КПК подає перелік обставин, які мають враховуватись у сукупності при застосуванні запобіжного заходу. У тому числі це:

1.  вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2.  тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3.  вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4.  міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців;
5.  наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6.  репутація підозрюваного, обвинуваченого;
7.  майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8.  наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9.  дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10.  наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11.  розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Предметом розгляду питання про застосування запобіжного заходу є наявність вагомих доказів про вчинення злочину саме підозрюваним та інші перераховані у ст. 178 КПК обставини у сукупності. Подаючи свої заперечення, адвокат має дати аналіз всіх цих обставин та обґрунтувати недоцільність застосування найбільш жорстких запобіжних заходів (домашній арешт, застава, тримання під вартою). При цьому адвокат має продумати питання про надання ним доказів, які підтверджують недоцільність застосування виняткового й інших більш легких запобіжних заходів.

Отже, відповідний орган вирішує питання, чи можна задовольнитись особистим зобов'язанням або особистою порукою (ст. 179, 180) і якщо вважає, що такі заходи недостатні, то вирішує питання про заставу, домашній арешт, тримання під вартою та готує матеріали для звернення до слідчого судді (на досудовому слідстві) або суду.

Домашній арешт полягає в забороні залишати житло цілодобово або у певній період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ст. 181 КПК передбачає, що домашній арешт у сукупності не може перевищувати 6 місяців. Із закінченням цього строку запобіжний захід вважається скасованим.

Застава полягає у внесенні коштів у гривні на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків. У разі невиконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків внесені кошти адресуються в доход держави.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою юридичною або фізичною особою.

Розмір застави визначається у таких межах:

1.  щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2.  щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3.  щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

У США внесення застави є одним із видів заробітку адвокатів, які вносять за особу власні кошти, а з неї одержують у порядку компенсації суму в більшому розмірі. В

Україні така практика може бути поставлена під сумнів, оскільки Правила адвокатської етики забороняють вступати з клієнтом у грошові відносини за винятком питань про оплату гонорару. Очевидно було б доцільно або дати певне роз'яснення з цього питання, або внести зміни у Правила.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може бути застосоване у випадку вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - винятково у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

1.  до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
2.  до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст., 177 КПК, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3.  до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
4.  до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
5.  до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом IX КПК або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Слідчий суддя, суд у постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 183 КПК.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначається, які обов'язки з передбачених ст. 194 КПК буде покладено на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. З ст. 183 КПК.

Формулювання статей щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ускладненим і тому потребує певних роз'яснень, які буде вирішено судовою практикою. У всякому разі, ч. З ст. 183 КПК можна зрозуміти так, що слідчий суддя у постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу встановлює також розмір застави, внесення якої є підставою для звільнення особи з-під варти.

Суддя також вказує, які саме обов'язки покладатимуться на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення ним застави і його звільнення під цю заставу. Частину 3 ст. 183 КПК слід розуміти у системному зв'язку з ч. 4 ст. 202 КПК, яка передбачає, що "підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою".

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У випадках, передбачених ч. З або 4 ст. 183 КПК, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ст. 202 КПК передбачає також інші випадки звільнення особи з-під варти, а ст. 203 КПК визначає негайне припинення дії запобіжних заходів під час ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Слідчий суддя, суд у постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177,178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1. щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2.  щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3.  щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Частина 4 ст. 183 КПК визначає випадки, коли суддя з урахуванням ст. 177, 178 КПК має право не визначати розмір застави під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.