Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, а також користуватися правовою допомогою захисника. Право на захист, таким чином, дає певні можливості зі збирання доказів як особисто, так і за допомогою адвоката. Держава гарантує підозрюваному, обвинуваченому надання безоплатної кваліфікованої правової допомоги.

Отже, ст. 20 КПК крім допиту в судовому засіданні передбачає право обвинуваченого і його захисника надати письмові пояснення (заперечення) з приводу підозри чи обвинувачення. І такі письмові пояснення можуть бути надані як на стадії досудового слідства, так і у суді. Таким чином, ст . 20 КПК відкриває дорогу до дискусійного питання про складання своєрідного захисного акта або ж заперечень на обвинувальний акт, тобто з приводу обвинувачення.

"ЄСПЛ сформулював низку положень, згідно з якими відмова затриманому в доступі до адвоката впродовж першого часу допитів поліцією у ситуації, коли праву на захист могло бути завдано непоправної шкоди, є несумісною з правами обвинуваченого, передбаченими підп. "с" ч. З ст. 6 КЗЛП (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 8 лютого 1996 р.; рішення у справі "Девеєр проти Бельгії" від 27 лютого 1980 р."; Екле проти ФРН" від 15 липня 1982 р.;"Фоті та інші проти Італії" від 10 грудня 1982 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК особа, яка здійснила затримання, має повідомити про підстави затримання й у вчиненні якого злочину затримана особа підозрюється.