Відповідно до ст. 124 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. В Україні поки що суд присяжних введено в урізаному вигляді, за складом він по суті не відрізняється від розгляду справи за участю трьох народних засідателів за Кодексом 1960 р. Достатньої практики виступів у суді присяжних у адвокатів України ще немає. Але досвід суду присяжних у дореволюційний період, а також у Російській Федерації засвідчує, що основною особливістю такого суду є те, що присяжні є "суддями факту"52. Адвокат Є. Львова наголошує на тому, що доводиться переконувати не професійних суддів, а простих людей. Тому, на її думку, у виступі це має бути історія з життя: проста, логічна, яка відповідає звичним поглядам присяжних на світ і має відповідати їх здоровому глузду.

Третьою принциповою особливістю, на думку Є. Львової, є те, що в суді присяжних неможливо змінити позицію. У всякому разі, зауважує адвокат Львова, це зробити надто важко без шкоди для захисту. Зміна позиції на очах у захисту неминуче веде до того, що присяжні перестають вірити адвокату і підзахисному.

Якщо вирішувати проблему незалежності суду та його підпорядкуванню тільки закону, то доречно згадати, що Конституцією передбачено суд присяжних. Всі знають, що у правосудді нічого більш досконалого, ніж суд присяжних, людство ще не вигадало. Але підтримки з боку науковців, судових діячів і влади суд присяжних не знаходить.

Зате знаходять десятки аргументів проти введення в дію такого суду. Як негативний приклад наводять справу Віри Засулич, яка увійшла в аннали світової історії, адже вона стріляла з револьвера в градоначальника Трепова, а суд присяжних її виправдав. Хіба це не доказ, що суд присяжних судить не за законом і піддається впливу емоцій і почуттів? Та не поспішатимемо і розглянемо ту давню справу з позицій сьогодення.

Віру Іванівну Засулич звинувачували у замахові на вбивство з помсти генерала Трепова. Справжнім мотивом був її протест на незаконні дії генерала Трепова, який віддав наказ висікти різками політв'язня Боголюбова. Віра Засулич вирішила заявити про свою громадянську позицію і протест проти жорстокого акту насильства і наруги над людською особистістю. І не знайшла нічого кращого, як стріляти.

Під час розгляду справи Засулич царська юстиція запропонувала прокурорам не давати оцінки дій Трепова. Влада не бажала бачити в діях Засулич громадянської позиції та звинувачувала її в діях з мотивів банальної "помсти". В. Засулич, не була знайома з Боголюбовим, і насправді нічого особистого в її діях не було. Закривши очі та вихопивши револьвер, вона вистрілила в бік Трепова та кинула револьвер на землю. На цьому, як сказав її адвокат, "її пісня була проспівана, її мисль виконана, її справа завершена". Куля зачепила руку генерала, і з цією міткою Трепов увійшов у світову історію.

Отже, свідомо перекручене владою обвинувачення у замаху на умисне вбивство визначило виправдувальний вердикт присяжних. Якщо б обвинувачення було сформульовано більш адекватно дійсним обставинам справи, то наслідком був би обвинувальний вердикт. Але відповідаючи В. Засулич в тому, чого вона не вчиняла, і не звинувачуючи в тому, що дійсно нею було вчинено, влада одержала єдино правильну відповідь: В. Засулич у замаху на вбивство невинувата. Ось заключна фраза виступу адвоката: "Таким чином, від кидаючи замах на вбивство, слід було зупинитись на дійсно доведеному результаті, який відповідав особливому умовному наміру - нанесенню рани". Як це не дивно, але і сьогодні в аналогічних справах практика Верховного Суду відповідає тому давньому вердикту суду присяжних. Єдина відмінність: присяжні не могли перекваліфікувати обвинувачення, а Верховний Суд України це може і робить.

Головував у тому судовому засіданні видатний судовий діяч Олександр Федорович Коні. І перше, що спитав у нього міністр юстиції Пален, торкаючись майбутнього процесу: "Чи можете ви ручатись за обвинувальний вирок над Засулич?" "Ні, не можуть - відповів Коні. - Це суд присяжних. Як я можу ручатись за їх вирок? Та і взагалі, якщо у цій справі не буде допущено вільний вибір суддівської совісті, то для чого суд! Краще вилучити всі справи від присяжних і передати їх поліції. Вона завжди зможе поручитись наперед за своє рішення ". І Коні нагадав міністру слова видатного французького юриста д'Арресо королю Франції: "Ваша величність, суд ухвалює вироки, а не надає послуги".

Ці фрази Коні є ключовими для розуміння, чому в нас не люблять суд присяжних і не бажають його введення. Владі потрібен суд передбачуваний, за рішення і вироки якого можна поручитись, суддівську совість якого можна не брати до уваги. А за суд присяжних поручитись не можна.

Давня справа В. Засулич і тепер вказує на ті проблеми, які можуть виникнути в обвинувачення та захисту.