Традиційно складними для кваліфікації залишаються питання необхідної оборони, а також випадки перевищення її меж. Це пов'язано з труднощами оцінки діяння.

Приклад. Вироком суду М. засуджено за ст . 104 КК України (стара редакція). Як визнав суд, М. на подвір'ї свого будинку під час сварки з Л., яка образила його і вдарила рукою в обличчя, відштовхнув її від себе, внаслідок чого вона впала і від удару об асфальт одержала перелом шийки правого стегна зі зміщенням. За висновком суду, М. заподіяв потерпілій тяжке тілесне ушкодження з перевищенням меж необхідної оборони.

Судова колегія Верховного Суду України визнала, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, але дав неправильну юридичну оцінку діям засудженого, кваліфікувавши їх за ст. 104 КК. З обставин справи випливає, що потерпіла діяла неправомірно, вдаривши М. в обличчя, а він з метою запобігти цим діям відштовхнув її від себе, і вона внаслідок падіння одержала ушкодження, що є наслідком необережних дій М., який не мав на такі наслідки умислу.

За необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при необхідній обороні, а також перевищенні її меж кримінальну відповідальність не передбачено. Тому судові рішення щодо М. були скасовані, справу провадженням закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 104 КК73.

Приклад показує, наскільки тонким, ювелірним має бути аналіз ситуації, і тут роль захисника важко переоцінити. Його наполегливість, аналіз усіх нюансів діяння може зіграти вирішальну роль74.

Конституція України встановлює, що "кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань". Це одне з фундаментальних прав людини. Воно є абсолютним. Кожен має право на необхідну оборону незалежно від того, чи має він можливість уникнути посягання (втекти), або звернутись за допомогою до представників влади. Згадане конституційне положення розвинуто та конкретизовано у ст. 36 КК України. У ст. 37 введено також поняття удаваної оборони, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Удавана оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала помилковості свого припущення. Перевищення межі захисту при уявній обороні тягне за собою відповідальність як за перевищення меж необхідної оборони.

Правила про необхідну оборону поширюються не тільки на звичайних громадян, але з певними особливостями, що стосуються правил застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили - і на працівників правоохоронних органів, розвідувальних органів, військовослужбовців75.

Не виникає стану необхідної оборони у разі "захисту" від діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11).