Суд безпосередньо досліджує докази і отримує усно покази учасників кримінального провадження. Не можуть бути визнані доказами відомості, які не були предметом безпосереднього дослідження судом. У необхідних випадках на цих питаннях слід наголосити й у апеляції. Вимоги публічності зобов'язують прокурора розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення такого правопорушення. Важливою є норма ст. 27КПК, згідно з якою кожен присутній в залі судового засідання може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Фотозйомка або відеозапис допускаються тільки за ухвалою суду. Ст. 28 КПК дає поняття розумних строків, тобто строків, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Безпосереднє дослідження доказів у судовому засіданні сприяє їх одностайному сприйняттю і усвідомленню судом та іншими учасниками судового розгляду і сприяє усуненню сумнівів і неясностей.

Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1. органів внутрішніх справ;
2.  органів безпеки;
3.  органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
4.  державного бюро розслідувань - нового органу, щодо якого має бути прийнято відповідний закон.

Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

У досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Для потреб розслідування існують оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. По суті за допомогою саме таких підрозділів здійснюється негласне проникнення до житла та контроль за спілкуванням громадян.

Стороною захисту є підозрюваний, обвинувачений і, звичайно, захисник.

1.  Підозрюваним є:

1.  особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру;
2.  особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

1.  Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК.
2.  Підозрюваний, обвинувачений має право:

1.  знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2.  бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення у разі потреби;
3.  на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;
4.  не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5.  давати пояснення, покази з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6.  вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7.  у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями ст. 213 КПК;
8.  збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9.  брати участь у проведенні процесуальних дій;
10.  під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11.  застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби під час проведення процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів під час проведення окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12.  заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
13.  заявляти відводи;
14.  ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 КПК, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 КПК;
15.  одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16.  оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК;
17.  вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18.  користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі потреби користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

1.  Обвинувачений також має право:

1.  брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2.  збирати і подавати суду докази;
3.  висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4.  виступати в судових дебатах;
5.  ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6.  оскаржувати в установленому КПК порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

1.  Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені КПК.
2.  Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адміністрація місця ув'язнення.
3.  Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:

1.  прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді" суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2.  виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3.  підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

1.  Підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення. Ст. 14 Пропозицій про Рамкове рішення Ради про процесуальні права у кримінальному судочинстві визнано обов'язком країн роз'яснити підозрюваній особі її права у письмовій формі ("Лист про права") і Україна передбачила таку норму.

Отже, КПК наділяє підозрюваного, обвинуваченого, а відтак і адвоката широким спектром захисних механізмів, якими потрібно вміти користуватися. Позитивним моментом є те, що підозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки. У всякому разі маючи при собі пам'ятку, підозрюваний, обвинувачений може здогадатися, що для нього був би корисним адвокат.

Заслуговує на увагу право під час проведення процесуальних дій ставити запитання та подавати зауваження і заперечення щодо порядку проведення процесуальної дії. Ці запитання, зауваження і заперечення в обов'язковому порядку заносяться до протоколу.

Недоліком КПК є те, що ним чітко не розмежовано повноваження адвоката і підозрюваного. У всякому разі неясно і не зовсім зрозуміло, які саме процесуальні дії може здійснювати тільки підозрюваний і обвинувачений. У правовій літературі висловлена думка, що захисник не може користуватися процесуальними правами, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику "Зокрема, право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, покази з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим тощо"43. Важливим є право адвоката мати конфіденційне побачення до першого допиту підозрюваного без дозволу слідчого, прокурора, суду. Крім того, після першого допиту захисник має право на такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Право на конфіденційне спілкування з адвокатом є однією з основних вимог справедливого судового розгляду і випливає із ст. 6 № (с) КЗПЛ. У рішенні "С. проти Швейцарії" ЄСПЛ вказав, що " право обвинуваченого зноситися зі своїм адвокатом поза межами чутності третьої особи являє собою одну з головних вимог справедливого судового процесу в демократичному суспільстві і випливає з положень п. З ст. 6 Конвенції. Якщо адвокат не має можливості зв'язатися зі своїм клієнтом і отримати від нього конфіденційні інструкції, не підлягаючи такому нагляду, то його допомога великою мірою втрачає свою корисність, у той час як Конвенція покликана гарантувати право, яке має практичний і дійовий характер".

Іноді адвокат змушений "бігати" за слідчим, якого інколи не можна знайти на місці, щоб вручити йому потрібні документи. Очевидно, що у випадку, якщо адвокат не може знайти слідчого, йому слід звертатись із скаргою до слідчого судді, хоча така можливість чітко не прописана. Взагалі механізм побачень з підозрюваним, обвинуваченим має бути більш чітко врегульований або в самому КПК, або в інших нормативних актах. Права адвоката, передбачені частинами 4 та 5 ст. 46 КПК, не є вичерпними.