Головним призначенням кримінального судочинства є захист особи, суспільства (у тому числі громадянського суспільства) та держави, якщо вони потерпіли від злочинів. Це нова формула, яка є більш точною, ніж та, що існувала у старому КПК, де питання про захист держави не було чітко поставлено. Адвокат у процесі має зробити все, щоби з боку суду не сталася помилка в ухваленні судового рішення.

Захист від злочину має здійснюватись так, щоб не порушувати законні права й інтереси учасників кримінального провадження. При цьому кримінальне судочинство має забезпечувати швидке, повне і неупереджене розслідування, тобто встановлення факту події злочину та осіб, винних у його скоєнні. Злочин можна вважати розкритим з моменту набуття законної сили обвинувального вироку суду. "Викриття винних у скоєнні злочину, тобто визнання особи такою, що скоїла злочин, є сутністю правосуддя, яке здійснюється виключно судами38 (див. ч. 1 ст. 124 Конституції України).

Вимога про забезпечення швидкого розслідування - це данина традиції. Незважаючи на цей запис, як показує практика минулих років, у розслідуванні великої кількості справ спостерігалися зволікання та тяганина. Вимога щодо швидкості має корелюватися зі ст. 28 КПК, яка визначає, що кожна слідча дія має проводитись у розумні строки. Очевидно, що швидкість не має впливати на якість здійснення процесуальних дій. Вважається, що деякі нові правові інститути сприятимуть швидкості кримінального судочинства. Йдеться про інститут компромісу, про можливість закриття справи за недоцільністю подальшого провадження. Звісно, що швидкість розслідування не може підмінятися поспішністю та протистояти його повноті.

Розслідування має бути неупередженим. Обвинувальний ухил у правосудді став притчею во язицех. Позитивним є те, що проблема щодо неупередженості поставлена. Неупередженість можна розуміти як нейтральну точку зору, яка враховує всі факти (докази) сторін (захисту і обвинувачення) та їх аргументи і здійснення їх оцінки відповідно до вимог закону. Неупередженість вимагає об'єктивного підходу до оцінки доказів. Але у сфері людської діяльності, тобто там, де рішення приймає людина, завжди присутній суб'єктивізм.

Застосування закону має забезпечувати притягнення до відповідальності кожного, хто вчинив злочин, та недопущення безпідставного покарання невинних у його скоєнні. Закон також націлює на те, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і до кожного учасника була застосована належна правова процедура. Отже, захист має бути першим, хто турбується про належну правову процедуру, тобто про неухильне дотримання процесуальних норм під час проведення слідчих дій та процесуальних рішень.