Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

РОЗДІЛ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (ст.255-270)

Сторінки матеріалу:

  • РОЗДІЛ IX ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ (ст.255-270)
  • Сторінка 2
  1.  Необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гідних (нормальних, безпечних) умов життя, збереження та примноження духовних і мате­ріальних цінностей суспільства є надійна охорона громадської безпеки. Тому вона вперше в історії України віднесена законодавцем до числа самостійних важливих стрижневих цінностей (об’єктів), правове забезпечення охорони яких має своїм за­вданням КК (ст. 1), а в його Особливій частині вперше передбачена відповідальність за посягання на цей об’ єкт у самостійному розділі.
  2.  Громадська безпека є елементом, складовою національної безпеки України, яка визначається в Законі «Про основи національної безпеки України» як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої за­безпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і ней­тралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам».
  3.  Відбиваючись у суспільній психології, громадська безпека утворює такий стан суспільної свідомості, такий соціальний настрій, який характеризується відсутністю загроз життю і здоров’ю, свободі, недоторканності та безпеці людей, власності та іншим цінностям, люди почувають себе в безпеці, є вільними від страху. Громадська безпека утворює атмосферу громадського спокою, обстановку впевненості в надій­ності та ефективності захисту від їх злочинів, у наявності для цього відповідних га­рантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися, у якій упевнені, яка заспокоює. Зворотною стороною потреби в громадській безпеці є стан громадського неспокою, стурбованості в надійній охороні спільноти, відчуття незахищеності від злочинних посягань, наявності небезпеки, загроз для життя, здоров’я, майна та інших цінностей, почуття втрати безпеки, її відсутності, страх за життя і майно тощо.
  4.  Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності - загальну (спільну) безпеку, безпеку життя, здоров’я, власності широкого і невизначеного кола осіб та безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків, а не­рідко їх і заподіюють.
  5.  Громадська безпека як родовий об’єкт злочинів являє собою безпеку від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для ото­чення, вогню тощо.
  6.  Застосування зброї масового знищення, її розроблення, виробництво, придбан­ня, зберігання, збут, транспортування є злочинами проти безпеки людства (див. комен­тар до статей 439 і 440 КК).
  7.  Безпека виробництва і безпека руху та експлуатації транспорту є спеціальними видами громадської безпеки, і тому злочини проти них передбачені в окремих розділах Особливої частини КК - відповідно в X і XI.
  8.  Як правило, обов’язковою ознакою злочинів проти громадської безпеки є на­явність зброї або предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони є засобами (знаряддям) або предметами цих злочинів. До їх числа належать: певні види зброї (статті 257, 258, 260, 262, 263, 264 КК); радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети (статті 257, 258, 259, 260, 261 КК); бойові припаси (статті 257, 258, 260, 261, 262, 263, 264 КК); вибухові речовини (стат­ті 257, 258, 259, 260, 262, 263, 267, 269 КК); вибухові пристрої (статті 257, 258, 259, 260, 262 КК); радіоактивні матеріали (статті 257, 259, 260, 261, 262, 265, 266, 267 КК); легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267, ст. 269 КК); їдкі речовини (ч. 2 ст. 267 КК); не­безпечні відходи (ч. 2 ст. 268 КК).
  9.  Природа зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, полягає в тому, що вони є джерелами підвищеної небезпеки для життя і здоров’ я лю­дей, майна та довкілля. Ця внутрішня, притаманна їм здатність знищення, пошкоджен­ня навколишнього середовища, тобто володіння уражаючим ефектом, є їх об’єктивною та основною ознакою. Тому предмети злочинів проти громадської безпеки мають бути придатними для спричинення руйнувань, пошкодження, знищення оточення, мати властивості ураження людини, спричинення їй смерті чи тілесних ушкоджень, значної майнової шкоди. Якщо ознак такої придатності ці предмети не мають, поводження з ними не може спричинити шкоду громадській безпеці.
  10.  Зброя та предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, призна­чені або можуть бути використані як засіб ураження живої цілі, знищення чи пошко­дження оточуючого середовища. У них міститься можливість їх використання як за­собів вчинення злочинів, безпосереднього спричинення шкоди.
  11.  У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, радіоактивними, хімічними, біологічними, вибухонебезпечними матеріалами, речовинами, предметами, бойовими припасами, вибуховими пристроями, вибуховими, їдкими або легкозаймистими речовинами, а також для з’ ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, слід призначати експертизу. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста.
  12.  Щоб запобігти небезпеці спричинення шкоди життю і здоров’ю людей та іншим цінностям суспільства, запобігти нещасним випадкам і злочинам із використанням зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, і використову­вати їх лише в суспільно корисних цілях, існує ціла система норм (правил) поводжен­ня з ними - порядок їх виготовлення, придбання, ремонту, зберігання, носіння, корис­тування, обліку, перевезення, пересилання тощо. Ці правила можуть бути як загально­прийнятими, так і встановленими державою.

Їх змістом є вимоги, яким повинна відповідати поведінка людей з точки зору за­хисту, гарантування збереження життя і здоров’я людей, власності та інших цінностей від небезпеки зазначених предметів, тобто з точки зору громадської безпеки. Тому ці правила називають правилами безпеки. Поводження зі зброєю та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, у точній відповідності до даних правил, відбиваючись у конкретній поведінці людей - учасників суспільних відносин, не створює небезпеки заподіяння шкоди, запобігає такій небезпеці, забезпечує безпеку

 

 
не тільки від необережних злочинів і нещасних випадків, а й від умисних посягань із застосуванням цих предметів.

  1.  Об’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує захищеність життя і здоров’я людей та інших важливих цінностей суспільства, створює загальну (спільну) небезпеку настання тяжких наслідків або заподіює таку шкоду.
  2.  Як правило, злочини проти громадської безпеки є злочинами з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії. Лише деякі злочини проти громад­ської безпеки мають матеріальні склади (статті 264, 267, 270 і 2711 КК) і можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності. Ці злочини передбачають два види наслід­ків: а) створення небезпеки настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 267, ч. 1 ст. 2701 КК);

б)   фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) (ст. 264 КК) чи шкоди здоров’ю людей або майнової шкоди у великому розмірі (ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 2701 КК). Небезпека настання тяжких наслідків - це реальна та максимальна вірогідність запо­діяння загибелі людей або інших тяжких наслідків. Вона дорівнює неминучості або наближається до неї і призвела б до настання тяжких наслідків, якби її не було зупи­нено, усунено чи спрямовано (відвернено) іншим шляхом тощо.