Робота з доказами пов'язана з потребою "відчувати" процес, тобто усвідомлювати, до яких наслідків може призвести та чи інша процесуальна дія. Тут доречним є порівняння адвоката з хірургом, перед яким лежать різні інструменти і він зобов'язаний уміти ними користуватися. Тим більше у ситуаціях, коли немає часу на роздуми і потрібно реагувати негайно48. Робота з доказами проходить в умовах дії принципу змагальності. На практиці здійснити реалізацію цього принципу має суддя, який забезпечує рівні умови для сторін. Нерідко судді порушують принцип змагальності та надають перевагу одній стороні. Як правило, це сторона обвинувачення.

Процес доказування складається із системи процесуальних дій, які здійснюються у певній послідовності та передбаченій законом формі. Як вказувалося, це переважно збирання, перевірка й оцінка доказів. Доказування як спосіб пізнання навколишньої дійсності базується на загальних гносеологічних принципах. Специфіка доказування у суді визначається наявністю законодавчих обмежень.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.