• strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

             Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рі­шення -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

             Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, -

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
 

 

             У статтях 126 і 129 Конституції України проголошується, що судді під час здій­снення правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будь- який спосіб забороняється, а втручання в їхню діяльність тягне за собою відповідаль­ність, у тому числі й за злочин, передбачений ст. 376 КК.

             Потерпілими від злочину може бути лише три категорії осіб: а) суддя; б) на­родний засідатель; в) присяжний, які виконують функції щодо здійснення правосуддя (див. коментар до ст. 374 КК).

             Об’єктивна сторона злочину характеризується лише активною поведінкою - діями, які виявляються у втручанні в будь-якій формі (спосіб) у діяльність судді. За частиною 1 ст. 376 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту здійснення самого втручання незалежно від того, чи перешкодив цим винний виконанню суддею службових обов’язків і чи домігся винесення неправо­судного рішення.

             Втручання є формою впливу на свідомість і волю судді, а для кваліфікації цьо­го діяння за ст. 376 КК не має значення, у який спосіб і за допомогою яких засобів здійснюється такий вплив (прохання, рекомендація, вказівка, вимога, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, заляку­вання судді чи його близьких тощо). Не впливає на кваліфікацію і те, на якій стадії процесу, при розгляді якої категорії справ (цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських) та в діяльність якого суду і якої інстанції втручається винний (п. 11 ППВСУ «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007р. № 8 // ВВСУ. - 2007. - № 6. - С. 2-6).

             Судова практика до втручання в діяльність судді, зокрема, відносить непроце- суальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адмі­ністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею; виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про роз­гляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати тощо (ВВСУ. - 2007. - № 6. - С. 2-6).

             За статтею 376 КК втручання завжди є незаконним, тобто таким, яке спрямова­не на перешкоджання законній діяльності судді - виконанню службових обов’язків щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду справ та постановлення відповід­них закону рішень. Тому не може кваліфікуватися за ст. 376 КК такий вплив на суддю, метою якого є законне рішення за справою (наприклад, виправдання невинного), або дії особи, яка у встановленому законом порядку домагається бажаного для неї рішен­ня (шляхом подання апеляції, скарги, клопотання тощо).

             Утручання повинно мати конкретний характер, бо завжди спрямоване лише на таку діяльність судових органів, яка пов ’язана зі здійсненням правосуддя, тобто на схиляння судді до вчинення (невчинення) дій процесуального характеру чи постанов­лення судового рішення за конкретним провадженням. Якщо втручання стосується загальної діяльності суду (наприклад, необґрунтована вимога припинити тяганину при розгляді справи чи безпідставне прохання перенести його слухання на більш зручний для прохача час), застосування ст. 376 КК виключається. Не може розглядатись як втручання і звичайне прохання, не пов’ язане із впливом на суддю, чи загальні за­клики до справедливості та гуманізму (наприклад, звертання родичів підсудного з проханням урахувати при винесенні вироку наявні, на їх думку, у справі обставини, що пом’якшують покарання).

            Утручання в діяльність судді може містити ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, передбаченого статтями 364, 365, 368, 375 КК). У цих випадках вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - як втручання в діяльність судді та підбурювання до іншого злочину. Якщо таке схиляння не вдалося (так зване «невдале підбурювання»), вчинене слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як готування (ст. 14 КК) до іншого злочину. Якщо внаслідок підбурювання суддею було вчинено злочин, дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як співучасть (ч. 4 ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, виконавцем якого є суддя.

            Втручання може здійснюватися в усній чи письмовій формі; під час безпосеред­нього контакту з суддею або через посередників чи за допомогою технічних засобів; шляхом впливу на самого суддю чи щодо його близьких. Проте склад злочину відсутній, якщо втручання в діяльність судових органів здійснюється не у формі впливу на свідо­мість і волю судді, а в інший спосіб (наприклад, шляхом викрадення чи знищення мате­ріалів справи, підміни речових доказів, примушування свідків до давання неправдивих показань тощо). Такі дії слід кваліфікувати за відповідними статтями КК (наприклад, за статтями 357, 386 КК). Якщо втручання в діяльність судді здійснюється шляхом про­позиції чи давання йому хабара, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів - за статтями 369 і 376 КК, бо в цих випадках шкода заподіюється двом об’єктам - як ді­яльності державного апарату, так й інтересам правосуддя.

            Не може кваліфікуватися за ст. 376 КК і таке втручання в діяльність судових органів, яке здійснюється шляхом вчинення щодо судді чи його близьких більш тяж­кого злочину проти правосуддя, який виступає способом (формою) такого втручання і відповідальність за який передбачена в спеціальних нормах КК. Зокрема, якщо такі злочини, як погроза або насильство (ст. 377 КК), знищення (пошкодження) майна (ст. 378 КК) або посягання на життя судді (ст. 379 КК) вчинюються як спосіб втру­чання в його діяльність і тим самим стають однією з форм такого втручання, вчи­нене слід кваліфікувати лише за статтями 377-379 КК. У цих випадках ст. 376 КК співвідноситься зі статтями 377-379 КК як загальна та спеціальні норми, тому при кваліфікації застосовується лише спеціальна норма, яка встановлює відповідальність за окремий (спеціальний) вид злочинного втручання в діяльність судових органів. Кваліфікація таких дій ще й за ст. 376 КК можлива лише за наявності реальної сукуп­ності зазначених злочинів.

            Виключається кваліфікація як втручання в діяльність судових органів і таких дій винного, які вчинюються ним із мотивів помсти вже після виконання суддею сво­їх обов’ язків щодо здійснення правосуддя. За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 377-379 КК. Проте, якщо у такому випадку винний вчинює свої дії не з помсти, а спрямовує їх на схиляння судді до зміни (призупинення, припинення, скасування, перегляду) прийнятого рішен­ня, вчинене слід кваліфікувати за ст. 376 КК.

            За частиною 2 ст. 376 КК караються ті самі дії, якщо вони перешкодили: а) або запобіганню злочину; б) або затриманню особи, яка вчинила злочин; в) або були вчи­нені особою з використанням свого службового становища.

Перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця є своєрідним на­слідком втручання в діяльність судових органів і має бути з ним у причинному зв’язку. Психічне ставлення до таких наслідків із боку винного може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. Якщо винний втручається в діяльність судових орга­нів із метою сприяти вчиненню конкретного злочину і тим самим перешкодити його запобіганню, вчинене може бути кваліфіковане не тільки за ч. 2 ст. 376 КК, а й як співучасть (ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, запобігти якому не вдалося через втручання винного у діяльність судових органів.

Втручання, вчинене шляхом використання для цього свого службового станови­ща, - це спеціальний вид службового зловживання, ознаки якого наявні тоді, коли службова особа використовує надану їй владу чи службові повноваження для втру­чання в діяльність судді з метою перешкодити останньому всебічно, повно та об’єктивно розглянути конкретну справу, постановити правосудне рішення або на­лежним чином виконати інші обов’ язки щодо здійснення правосуддя. Такі дії охоплю­ються ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК, і додаткової кваліфі­кації за ч. 1 ст. 364 КК не потребують. Проте, якщо такі дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, вчинене утворює сукуп­ність злочинів і у першому випадку кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 376 КК, а у другому - за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 376 КК.

            Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 376 КК характеризується наявністю тільки прямого умислу та спеціальної мети, оскільки винний усвідомлює, що неза­конно втручається в діяльність судді й бажає цього, маючи при цьому за мету пере­шкодити виконанню суддею службових обов’язків із здійснення правосуддя чи до­могтися винесення неправосудного рішення. За частиною 2 ст. 376 КК психічне ставлення винного до таких наслідків втручання, як перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню злочинця, може виявлятися як в умисній, так і в необережній формі вини. У цілому злочин є умисним.

            Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 376 КК - загальний, а за ч. 2 ст. 376 (за умови якщо втручання здійснюється з використанням службового становища) - спеціальний - лише службова особа.