Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від ад­міністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністра­тивний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, -

караються арештом на строк до шести місяців.

             Адміністративний нагляд - це система тимчасових, примусових, профілактич­них заходів спостереження і контролю, що встановлюються: а) на підставі Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. (ВВРУ. -1994. - № 52. - Ст. 455); б) постановою (ухвалою) суду; в) щодо окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі; г) з метою запобі­гання вчиненню злочинів і здійснення виховного впливу.

             Відповідно до ст. 9 Закону України від 1 грудня 1994 р. особи, щодо яких вста­новлено такий нагляд, зобов’язані вести законослухняний спосіб життя, не порушу­вати громадський порядок і додержуватися таких правил: прибути у визначений установою виконання покарань строк в обране ними місце проживання і зареєстру­ватися в органі внутрішніх справ; з’ являтися за викликом в ці органи у вказаний строк і давати усні та письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням правил адмі­ністративного нагляду; повідомляти працівників органу внутрішніх справ, які здій­снюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; у разі від’їзду в особистих справах з дозволу органу внутрішніх справ в інший населений пункт та перебування там біль­ше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

             Об’єктивна сторона злочину характеризується дією або бездіяльністю, які полягають в одній із таких форм поведінки особи: а) самовільне залишення місця проживання (дія); б) неприбуття без поважних причин у визначений строк до обрано­го місця проживання (бездіяльність) після звільнення з місць позбавлення волі.

За статтею 395 КК карається злочин із формальним складом, який визнається за­кінченим з моменту вчинення хоча б одного з наведених діянь. Порушення інших правил адміністративного нагляду (обов’язків та обмежень), передбачених статтями 9 і 10 Закону України від 1 грудня 1994 р. для осіб, які перебувають під наглядом (на­приклад, порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час чи за­борони перебування у визначених місцях району (міста) тягне за собою лише адміні­стративну відповідальність (ст. 187 КУпАП). Адміністративну (за п. 2 ч. 1 ст. 187 КУпАП), а не кримінальну (за ст. 395 КК) відповідальність тягне за собою і таке по­рушення правил адміністративного нагляду, яке полягає у неповідомленні працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах, якщо таке діяння вчиняється за відсутності мети ухилитися від нагляду.

             Зміст диспозиції ст. 395 КК, в тексті якої між вказівкою на дві форми порушен­ня правил адміністративного нагляду використовується словосполучення «а також», свідчить про те, що відсутність поважних причин і мета ухилення від адміністра­тивного нагляду є обов’язковими ознаками, притаманними як першій (самовільне залишення місця проживання), так і другій (неприбуття у визначений строк до об­раного місця проживання) формам такого порушення.

            Тому самовільне залишення місця проживання полягає у діях піднаглядного, які спрямовані на ухилення від адміністративного нагляду і виявляються у зміні ним без по­важних причин та без повідомлення органу, який здійснює нагляд, місця проживання як у межах того самого населеного пункту, так і за його межами (виїзд в інший населений пункт без дозволу цього органу - пп. «в» статей 9 і 10 Закону України від 1 грудня 1994 р.).

            Що ж стосується неприбуття без поважних причин у визначений строк до об­раного місця проживання (бездіяльність), то воно полягає у невиконанні обов’язку прибути до обраного місця проживання після звільнення з місць позбавлення волі в строк, визначений рішенням суду про встановлення адміністративного нагляду, за відсутності у піднаглядного поважних причин для цього і з метою ухилення від нагляду (п. «а» ст. 9 Закону України від 1 грудня 1994 р.). Неприбуття до місця проживання озна­чає, що піднаглядний або взагалі не з’ являється в обраному місці, або прибуває туди пізніше строку, встановленого судом при застосуванні адміністративного нагляду.

            Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є час його вчинення (СПВСУ 2010. - С. 462-463) - протягом строку дії адміністративного нагляду, трива­лість якого встановлюється судом на підставі ст. 6 Закону України від 1 грудня 1994 р. Межі цього нагляду становлять від одного до двох років і не можуть перевищувати строків, встановлених КК для погашення або зняття судимості (статті 89-91 КК).

            Обставиною, що виключає відповідальність за ст. 395 КК, є наявність на боці піднаглядного поважних причин для неприбуття до обраного місця проживання у вста­новлений строк або для самовільного його залишення. Такими причинами можуть бути, наприклад, тяжка хвороба, загибель близьких, стихійне лихо тощо, а також об­ставини, передбачені статтями 39-41 КК. Відповідальність за ст. 395 КК виключаєть­ся і за умови, якщо адміністративний нагляд було встановлено за відсутності для цього законних підстав (статті 3 та 4 Закону України від 1 грудня 1994 р.).

            Суб’єктивна сторона злочину - лише прямий умисел і характерна для обох форм порушення правил адміністративного нагляду спеціальна мета - ухилитися від адміністративного нагляду.

            Суб’єкт злочину спеціальний - особа, щодо якої судом із законних підстав встановлений адміністративний нагляд (ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 р.).