Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шко­ду здоров’ю особи, взятої під захист, -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

             Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
 

             Предмет злочину становлять відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, тобто така інформація, яка може стосуватися: факту прийняття рішення про застосування заходів безпеки; особи, щодо якої прийняте таке рішення, чи особи, яка здійснює захист; виду, умов, порядку, місця і часу здійснення заходів безпеки; місцезнаходження особи, взятої під захист, маршрутів її пересувань тощо. Відповідно до ст. 10 Закону «Про державний захист.» та ст. 15 Закону «Про забезпечення без­пеки.» такі відомості не підлягають розголошенню, бо закон передбачає конфіден­ційність даних щодо осіб, взятих під захист, а за ст. 21 Закону України від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» відомості про таких осіб та заходи безпеки належать до інформації з обмеженим доступом.

             Потерпілим від злочину визнається особа, яка взята під захист, тобто та, щодо якої прийняте законне рішення і здійснюються спеціальні заходи безпеки (див. комен­тар до ст. 380 КК).

             Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 381 КК, характеризується:

а)  діянням (розголошення відомостей про заходи безпеки); б) суспільно небезпечними наслідками (спричинення особі, взятої під захист, шкоди здоров’ю (ч. 1) або смерті чи інших тяжких наслідків (ч. 2) та в) причинним зв’язком між діянням та наслідками.

             За статтею 381 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту спричинення зазначених у ній наслідків, а розголошення відо­мостей, що не спричинило таких наслідків, тягне за собою лише дисциплінарну або адміністративну відповідальність (ст. 18511 КУпАП). Причинний зв’язок між діянням і наслідками при вчиненні цього злочину має опосередкований характер.

             Під розголошенням відомостей про заходи безпеки розуміють дії, внаслідок яких ці відомості стають надбанням хоча б однієї особи, яка не має права на ознайомлення з ними. Обсяг інформації, форми та способи її доведення до відома сторонніх (не­правомочних) осіб (довірча розмова, усна доповідь, виступ у засобах масової інфор­мації, переписування, демонстрація документів тощо) на кваліфікацію не впливають.

             Розголошення обов’язково передбачає доведення відомостей до відома і фак­тичне ознайомлення з ними хоча б однієї сторонньої особи, тому злочин може бути вчинений лише шляхом активної поведінки - дії. Ознаки розголошення відсутні, якщо інформація не доводиться до відома і не стає насправді, а лише могла стати надбанням третіх осіб внаслідок бездіяльності (наприклад, у випадках порушення правил збері­гання документів чи їх втрати через невиконання особою покладених на неї обов’язків). За певних умов (наприклад, якщо через втрату документів довелося змінити характер заходів захисту, що призвело до значних матеріальних витрат) вчинене може містити ознаки злочину, передбаченого ст. 367 КК.

             Під спричиненням шкоди здоров ’ю (ч. 1 ст. 381 КК) слід розуміти завдання по­терпілому побоїв, нанесення легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а під тяжкими наслідками (ч. 2 ст. 381 КК) — окрім смерті потерпілого заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, знищення (пошкодження) майна у значних розмірах, загибель близьких, викрадення чи захоплення як заручника особи, взятої під захист, або її близьких тощо.

             Суб’єктивна сторона злочину щодо самого факту розголошення інформації харак­теризується або умисною (наприклад, розголошення з бажання показати свою поінфор­мованість), або необережною (наприклад, розголошення в присутності товаришів за службовою, які, за помилковим припущенням винного, мають право на ознайомлення з інформацією) формою вини. Стосовно наслідків розголошення вина може бути тільки необережною. За наявності прямого чи непрямого умислу до цих наслідків вчинене міс­тить ознаки складу більш тяжкого злочину (ст. 364 КК). Якщо розголошення відомостей про заходи безпеки відбувається з метою сприяння злочину, який вчиняється щодо особи, взятої під захист, вчинене містить також ознаки співучасті у відповідному злочині.

             Суб’єкт злочину - спеціальний, до якого належать передусім три категорії службових осіб, а саме особи: а) які приймають рішення про застосування заходів безпеки; б) які вживають (застосовують, реалізують) ці заходи (див. коментар до ст. 380 КК); в) яким рішення про застосування заходів безпеки стало відомо у зв’язку з їх службовим становищем.

             До осіб, яким про заходи безпеки стало відомо у зв’язку зі службовим становищем, належать службові особи підприємств, установ, організацій, які за родом своєї діяльнос­ті надають офіційне сприяння органам, що приймають рішення про заходи безпеки або застосовують їх, чи службові особи, які сприяють саме тим особам, що взяті під захист (наприклад, надають технічні засоби захисту, замінюють документи чи здійснюють пере­селення цих осіб тощо). Зазначені особи зобов’язані зберігати в таємниці довірені їм відо­мості внаслідок свого службового обов ’язку. Інші особи (як службові, так і приватні), які розголошують відомості про заходи безпеки, що стали їм відомі неофіційним шляхом (наприклад, із розмов чи чуток), не можуть нести відповідальність за ст. 381 КК.

             Суб’єктом злочину за ст. 381 КК є також особа, яку було взято під захист. Така особа може бути суб’єктом злочину за наявності двох умов, а саме: а) якщо її попере­джено про відповідальність і вона дала письмове зобов ’язання (підписку) про нероз- голошення відомостей про заходи захисту, тобто коли у неї виник правовий обов’язок зберігати їх у таємниці; б) якщо шкода здоров’ ю або інші тяжкі наслідки були запо­діяні іншим особам, також взятим під захист, а не тієї, яка розголосила відомості про прийняті щодо неї особисто заходи безпеки. Якщо шкода була заподіяна лише тій особі, що взята під захист, яка сама розголосила відомості про заходи безпеки, її від­повідальність за ст. 381 КК виключається.