Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

             Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким ро­дичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, -

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлен­ням волі на той самий строк.

             Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

з діяльністю щодо надання правової допомоги. За частиною 2 ст. 398 КК таке насиль­ство полягає в заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а за ч. 3 ст. 398 КК - тяжких тілесних ушкоджень. Ці злочини визнаються закінченими з мо­менту спричинення потерпілому відповідних тілесних ушкоджень. Додаткова квалі­фікація таких діянь ще й за статтями КК, що передбачають відповідальність за зло­чини проти здоров’я, не потрібна (абз. 2 п. 11 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7 // ВВСУ. - 2010. - № 7. - С. 6-10).

            Слід ураховувати, що в кожній частині ст. 398 КК передбачені окремі склади злочинів, тому якщо винний вчиняє декілька злочинних діянь, передбачених різними частинами ст. 398 КК, то за наявності їх реальної сукупності кожне з таких діянь по­требує самостійної кваліфікації за відповідною частиною ст. 398 КК.

            Якщо погроза або насильство були способом (формою) втручання в правомірну діяльність захисника чи представника особи, дії винного охоплюються ознаками ст. 398 КК і додаткової кваліфікації за ст. 397 КК не потребують, бо в такому випадку злочин, передбачений ст. 398 КК, є спеціальним видом втручання в діяльність зазначених осіб (див. коментар до ст. 397 КК).

            Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 398 КК - лише прямий умисел, а за частинами 2 та 3 ст. 398 КК - психічне ставлення до заподіяння тілесних ушкоджень - прямий або непрямий умисел. До змісту умислу обов’язково входить усвідомлення винним того, що він застосовує психічне або фізичне насильство: а) щодо захисника (представника особи); б) у зв’язку з їх законною діяльністю щодо надання правової допомоги. Тому у випадках, якщо такий умисел було спрямовано на застосування психічного або фізичного насильства щодо захисника (представника особи), але вна­слідок припущеної помилки злочин було фактично вчинено стосовно особи, яка не належить до числа потерпілих, зазначених у ст. 398 КК (так звана «помилка в об’єкті»), вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 398 КК.

            Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 398 КК, а також у випадках умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 398 КК) - особа, яка досягла 16-річного віку, а у разі заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч. 2 ст. 398 КК) або тяжких (ч. 3 ст. 398 КК) - особа, яка досягла 14-річного віку.

            Якщо для здійснення погрози або насильства використовувались предмети, зазначені у статтях 262, 263 чи 263[52] КК, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених зазначеними статтями і відповідною частиною ст. 398 КК. У разі застосування психічного чи фізичного насильства до осіб, зазначених в ст. 398 КК, при перевищенні службовою особою влади або службових повноважень, вчинене слід кваліфікувати ще й за частинами 2 або 3 ст. 365 КК.