Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,-
 

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

             Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

             Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

             Потерпілими від злочину можуть бути захисник, представник особи або їх близькі родичі (див. коментар до статей 377 та 397 КК).

             Предметом злочину є рухоме та нерухоме майно, яке належить потерпілому на праві власності (див. коментар до ст. 378 КК). Якщо знищенню (пошкодженню) майна потерпілих передує його викрадення, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачено ст. 399 КК і відповідною статтею розд. VI Особливої частини КК «Злочини проти власності» або розд. IX «Злочини проти гро­мадської безпеки» у випадку, якщо предметом викрадення та знищення (пошкоджен­ня) була вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси та інші передбачені цим розділом КК предмети.

             Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 399 КК полягає в знищенні (пошкодженні) майна (див. коментар до ст. 194 КК), що вчиняється у зв ’язку із законною діяльністю потерпілого щодо надання правової допомоги (див. коментар до статей 377та 398 КК).

За статтею 399 КК карається злочин із матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту знищення майна чи його пошкодження, а за ч. 3 цієї статті КК - з моменту настання додаткових наслідків, які повинні перебувати у причинному зв’язку зі вчиненим особою діянням.

             Якщо знищення (пошкодження) майна не пов’язане з діяльністю потерпілого щодо надання правової допомоги, вчинене залежно від конкретних обставин справи може кваліфікуватися або за ст. 194 КК, або за ст. 352 КК. Якщо знищення (пошко­дження) майна є способом (формою) втручання в діяльність захисника (представника особи), вчинене охоплюється ознаками ст. 399 КК й додаткової кваліфікації за ст. 397 КК не потребує (див. коментар до ст. 397 КК).

             За частиною 2 ст. 399 КК караються ті самі дії, якщо вони були вчинені або певним способом: а) підпал; б) вибух; в) інший загальнебезпечний спосіб (про визначення цих по­нять див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК), або г) заподіяли шкоду в особливо великих розмірах.

Стосовно злочину, передбаченого ч. 2 ст. 399 КК, закон не встановлює визначення такого поняття, як «знищення чи пошкодження майна в особливо великих розмірах», тому ця кваліфікуюча ознака має оціночний характер, зміст якої необхідно встанов­лювати в кожному окремому випадку виходячи з конкретних обставин справи.

             За частиною 3 ст. 399 КК караються ті самі дії, якщо знищення (пошкодження) майна спричинило такі додаткові наслідки, як: а) загибель людей; б) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; в) настання інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей розуміється смерть хоча б однієї людини, а заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є там, де вони спричинені хоча б одній людині. Настання інших тяж­ких наслідків може виявлятися в самогубстві потерпілого, заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам, загибелі майна, яке має особливу цінність, тощо.

             Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 399 КК - прямий чи непрямий умисел, а за ч. 2 - психічне ставлення винного до заподіяння шкоди в особливо великих роз­мірах передбачає будь-яку форму вини - як умисел, так і необережність. За частиною 3 ст. 399 КК суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною формою вини - прямий чи непрямий умисел щодо знищення (пошкодження) майна і лише необереж­на форма вини стосовно таких додаткових наслідків, як загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків. При цьому винний усвідомлює: а) що знищує (пошкоджує) майно захисника (представника особи) і

б)  вчиняє такі дії в зв’ язку з їх законною діяльністю щодо надання правової допомоги.

             Якщо такий умисел був спрямований на знищення (пошкодження) майна за­хисника (представника особи), але внаслідок припущеної помилки злочин було фак­тично вчинено щодо майна особи, яка не належить до числа потерпілих, зазначених у ст. 399 КК (так звана «помилка в об’ єкті»), вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 399 КК.

             Відповідальність за знищення або пошкодження майна іншим загальнонебез­печним способом настає у випадку, коли винний усвідомлює чи повинен був і міг усвідомлювати, що обраний ним спосіб знищення (пошкодження) майна може завда­ти фізичної шкоди іншим особам (окрім потерпілого), а так само може призвести до знищення (пошкодження) майна інших фізичних чи юридичних осіб.

             Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 399 КК - особа, яка досягла 16-річного віку, а за частинами 2 та 3 ст. 399 КК - яка досягла 14-річного віку.

У разі вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 399 КК, службовою особою при пере­вищенні влади або службових повноважень, вчинене повністю охоплюється ознаками відповідної частини ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 399 КК не потребує. Якщо перевищення влади або службових повноважень було поєднане з діями, відпо­відальність за які передбачена ч. 2 або ч. 3 ст. 399 КК, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: за частинами 2 або 3 ст. 399 КК та відповідною частиною ст. 365 КК (п. 14 ППВСУ «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» від 26 грудня 2003р. № 15 // ВВСУ. - 2004. - № 2. - С. 7-9).