• strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/lanosorg/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

             Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльнос­ті захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушен­ня встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

             Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -
 

 

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

             Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на правову до­помогу та є вільним у виборі захисника своїх прав, а згідно з РКСУ від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 право на отримання правової допомоги є загальним і стосуєть­ся не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб (наприклад, свідків), яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімей­них, адміністративних та інших правовідносин (ВКСУ. - 2009. - № 6. - С. 32-38). Тому втручання в діяльність осіб, які надають таку правову допомогу, тягне за собою відповідальність за ст. 397 КК.

             Потерпілим від злочину є: а) захисник у кримінальному чи адміністративному провадженні (статті 45-54 КПК, ст. 271 КУпАП, п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. // ГУ. - 2012. - 14 серп. (№ 148-149)); б) представник (законний представник) підозрюваного, обвинувачено­го, потерпілого, цивільного позивача та відповідача, а також юридичної особи у ци­вільному, господарському, кримінальному чи адміністративному провадженнях (статті 38-40 ЦПК, п. 10 ст. 22, статті 55, 59, 63, 64 КПК, ст. 270 КУпАП, ст. 56 КАС, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 р.). Представником потерпілого, цивіль­ного позивача чи відповідача може виступати у кримінальному провадженні й особа, яка має право бути захисником (статті 58, 63 КПК).

             Об’єктивна сторона злочину характеризується діянням, яке може бути вчине­но як шляхом дії, так і бездіяльності. У назві ст. 397 КК передбачене нею діяння по­значається як втручання в діяльність захисника чи представника особи, а в диспози­ції цієї статті зазначається, що таке втручання може бути здійснене шляхом: а) вчи­нення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або б) порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Таким чином, за ст. 397 КК встановлено відповідальність за злочин із формальним складом, який визнається закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь, незалежно від їх наслідків.

             Втручання є впливом на свідомість та волю захисника (представника особи), для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної (бездіяльність) поведінки (щодо форм і способів втручання див. коментар до ст. 376КК).

             Вчинення в будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника (представника особи) передбачає створення таких умов, які перешкоджають останнім надавати ефективну правову допомогу і реалізовувати надані ним законом права (статті 46, 58, 63 КПК, ст. 20 Закону України від 5 липня 2012 р.). Ці перешкоди можуть створюватися шляхом застосування психічного або фізичного впливу щодо потерпілого (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права здійснювати захист чи представляти інтереси клієнта у відповідному провадженні тощо).

На кваліфікацію злочину не впливає, на якій стадії провадження створюються перешкоди для законної діяльності потерпілого і при розгляді якої категорії справ здійснюється таке втручання. Форми (усна, письмова) та способи такого втручання можуть бути різними (прохання, умовляння, рекомендації, вказівки, вимоги, розпо­рядження, залякування, обіцянки різних вигід тощо).

             Якщо способом втручання в діяльність потерпілого є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність настає за спеціальною нормою КК. Зокре­ма, якщо фізичне насильство чи погроза його застосуванням (ст. 398 КК), знищення чи пошкодженням майна (ст. 399 КК) або посягання на життя захисника чи представника (ст. 400 КК) використовувалися як спосіб створення перешкод в їх діяльності щодо надання правової допомоги, тобто були формою втручання у здійснення такої діяльнос­ті, вчинене слід кваліфікувати лише за статтями 398-400 КК. Кваліфікація таких діянь ще й за ст. 397 КК можлива лише за наявності реальної сукупності цих злочинів.

             Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці (див. про ці гарантії статті 22 і 23 Закону України від 5 липня 2012 р.) захисника чи представника особи є вчинення будь-яких протиправних діянь, таких як прохання, ви­мога чи примушування надати відомості, що становлять адвокатську таємницю; неза­конне прослуховування телефонних розмов; порушення порядку призначення захисника або допуску представника до участі за справою; необгрунтована заборона використання науково-технічних засобів під час участі у провадженні; відмова в наданні доказів тощо.

             Відповідальність за ст. 397 КК можлива лише за умови, якщо втручання було незаконним, а діяльність захисника (представника), у яку втручаються, навпаки, була законною (правомірною). Якщо втручання в діяльність захисника (представника) містить ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, до зни­щення чи підроблення документів), вчинене утворює сукупність злочинів.

             Діяльність захисника чи представника, у здійснення якої винний незаконно втручається, має бути пов’язана з наданням особі саме правової допомоги, бо пере­шкоджання іншій діяльності (наприклад, науковій, публіцистичній, педагогічній тощо) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 397 КК. Не може розглядатися як втру­чання в діяльність захисника (представника) і звичайне прохання, не пов’ язане з впли­вом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму. Не підлягають кваліфікації за ст. 397 КК і такі дії, які вчиняються із мотивів помсти вже після вико­нання захисником (представником) своїх обов’язків щодо надання правової допомоги. За інших необхідних умов такі дії можуть кваліфікуватися за статтями 398-400 КК.

             За частиною 2 ст. 397 КК караються ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, тобто встановлена відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (ст. 364 КК). Такі дії охоплюються ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 364 КК не потребують. Проте, якщо зазначені дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, то вони утворюють сукупність злочинів і у першому випадку кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 397 КК, а у другому - за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 397 КК. Якщо такою службовою особою є особа, що провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, а втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати ще й за ст. 374 КК (див. коментар до ст. 374 КК).

             Суб’єктивна сторона злочину - лише прямий умисел, бо особа усвідомлює, що втручається в законну діяльність захисника (представника особи) і бажає цього. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

             Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 397 КК - загальний, тобто особа, що досягла 16-річ- ного віку, а за ч. 2 ст. 397 КК — спеціальний - лише службова особа.