Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань

  1.  Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або об­раза почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих при­вілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками -

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

  1.  Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчине­ні службовою особою, -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

  1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчине­ні організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

(Стаття 161 у редакції Закону України № 1707-УІ від 5 листопада 2009 р.)
 

 

манітних закликів, вигадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчу­ження і викликають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на квалі­фікацію не впливають. Ворожнеча може поширюватися будь-яким чином: усно, пись­мово, шляхом агітації, пропаганди, в наочно-демонстраційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто загальний характер і не звернуті до конкрет­ної особи. Для кваліфікації також не має значення, відповідають чи ні дійсності осо­бливості чи риси, які приписуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчине­них діянь - посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку воро­жість.

  1.  Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями мають за мету - принизити, образити, тоб­то показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності, вірос­повідання тощо. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій з розпа­лювання ворожнечі.
  2.  Обмеження прав громадян виражається у прямому або непрямому їх ущемлен­ні в будь-який галузі діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих приві­леїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обме­ження трудових прав громадянина, наприклад, може виражатися в відданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийнятті на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим. Або при звіль­ненні з роботи (наприклад, при скороченні робочих місць) національна належність, мова стають підставою для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при поданні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, прису­дженні конкурсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походжен­ням, майновим станом, ставленням до релігії.
  3.  Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчи­нення будь-якої дії, вказаної у законі.

Якщо порушення рівноправності громадян відбулося не у зв’язку з їх національ­ністю, політичними чи релігійними переконаннями, мовою, статтю тощо, а з інших підстав чи мотивів, то такі дії не можуть розглядатися як цей злочин.

  1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умис­лу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: ненависть до іншої на­ціональності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій - розпали­ти національну, расову чи релігійну ворожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або неповноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за національною або расовою приналежністю.
  2.  Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.
  3.  У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені вище дії, по­єднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою.
  4.  Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здоров’ю: на­несення ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ви­нятком випадків спричинення тяжкої шкоди здоров’ю, які кваліфікуються за сукуп­ністю злочинів.
  5.  Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні (замовчуванні) певних подій з метою створення не­правильного уявлення про них.
  6.  Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: залякування по­терпілого застосуванням до нього фізичного насильства, або розголошенням про потерпілого відомостей, які його ганьблять, або погроза знищити чи пошкодити осо­бисте майно потерпілого.
  7.  Вчинення даного злочину службовою особою означає, що між можливостями, які використала службова особа, виходячи із свого службового становища, наприклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпалювання національ­ної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв’язок. По­няття службової особи див. у коментарях до статей 18, 364 КК.
  8.  За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність за вчинення дій, передбаче­них ч. 1 та ч. 2 ст. 161 КК, якщо вони були скоєні організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки.
  9.  Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.
  10.  Поняттям «тяжкі наслідки» в ч. 3 ст. 161 КК охоплюється вбивство через нео­бережність, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведен­ня до самогубства, істотна матеріальна шкода тощо, якщо вони спричинені у зв’язку з порушенням рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності чи ставлення до релігії.

Умисне тяжке й середньої тяжкості тілесне ушкодження, побої, мордування, ка­тування, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, кваліфі­куються як злочини проти здоров’я за відповідними статтями (частини 2 статей 121, 122, 126 і 127 КК). Їх кваліфікація за ст. 161 КК можлива лише за наявності реальної сукупності цих злочинів.

Умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості ква­ліфікується за п. 14 ч. 2 ст. 115 КК. Якщо окрім вбивства із зазначених мотивів винний скоїв ще й інші дії, спрямовані на порушення рівноправності громадян, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: п. 14 ч. 2 ст. 115 КК і відповідною частиною ст. 161 КК.