годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот со­рока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

(Стаття 165 у редакції законів України № 2456-ІУ від 3 березня 2005р., № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1.  Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні від­носини, які забезпечують захист майнових прав непрацездатних батьків.
2.  З об’єктивної сторони цей злочин виявляється у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків. Поняття злісного ухилення, а також визначення моменту закінчення цього злочину, див. у ко­ментарі до ст. 164 КК.
3.  Непрацездатними є батьки - жінки, що досягли 55 років, чоловіки - 60 років, а також інваліди 1-ї та 2-ї групи.

Необхідною умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 165 КК є наявність рішення суду, яке набрало чинності, згідно з яким винна особа зобов’язана сплачувати кошти на утримання своїх непрацездатних батьків.

1.  Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел.
2.  Суб’єктом злочину можуть бути рідні діти, усиновлені (удочерінені), а також пасинки і падчерки, які досягли 18 років, і зобов’язані у випадках, установлених су­довим рішенням, надавати утримання непрацездатним вітчиму або мачусі.

У частині 2 ст. 165 КК передбачена відповідальність за вчинення даного діяння особою, раніше судимою за такий самий злочин.

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною

або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

вання встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування; опіка - над дитиною, що не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

1.  Об’єктивна сторона цього злочину полягає в діянні (дії або бездіяльності) і виражається у злісному невиконанні обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, а саме: у залишенні дітей без нагляду, харчування, одягу, ненаданні грошового утримання, ухиленні від догляду і лікування тяжкохворого тощо, якщо це призвело до тяжких наслідків Обов’язки батьків по до­гляду за дитиною, по її вихованню і захисту покладені на батьків ст. 150 СК. Неви­конання обов’язків по догляду за дитиною або за підопічним повинно мати злісний характер, тобто бути тривалим за часом, або систематичним, незважаючи на відповід­ні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.
2.  Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Під тяж­кими наслідками слід розуміти різні види фізичної або моральної шкоди, заподіяної дитині або підопічному: розлад здоров’я, психічне захворювання, інвалідність, са­могубство потерпілого тощо. При цьому обов’язковою умовою кримінальної відпо­відальності батьків, опікунів чи піклувальників є наявність причинного зв’язку між вчиненим діянням і тяжкими наслідками, що настали (див. Ухвалу колегії Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 15 лютого 2005 р. //ПС (2001-2005). - С. 216-217).
3.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною виною: прямим умислом щодо вчиненого діяння (на це вказує його злісний характер) і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо наслідків цього зло­чину.
4.  Суб’єкт злочину - спеціальний: батьки дитини, усиновителі, а також особи, призначені відповідно до закону опікунами або піклувальниками.