1.  Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усинови­теля (удочерителя) -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або ви­правними роботами на строк до двох років.

1.  Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 168 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)
 

є відсутність волі усиновителя (удочерителя) на розкриття даної таємниці. Воля хоча б одного з подружжя усиновителів не розголошувати таємницю усиновлення вже ви­ключає можливість її розголошення.

Злочин має формальний склад, він вважається закінченим із моменту розголошен­ня таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя, незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

1.  Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел. Мотиви, яки­ми керувався винний (наприклад, помста, корисливість, неприязні стосунки) для кваліфікації злочину значення не мають, але повинні враховуватись судом при при­значенні покарання.
2.  Суб’єкт злочину - загальний. Ним може бути особа, що досягла шістнадцяти років і якій таємниця усиновлення стала відома з будь-яких джерел.
3.  У частині 2 ст. 168 КК передбачена відповідальність за кваліфіковані види даного злочину: вчинення його спеціальним суб’єктом та спричинення тяжких на­слідків. Під спеціальним суб’єктом тут слід розуміти: службову особу або праців­ника медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння), зокрема, перебування осіб, що бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо, стали відомі по службі або роботі. Такими особами, наприклад, можуть бути: судді, секретарі судів, працівники органів опіки і піклування, органів РАЦСу, місцевих державних адміні­страцій; медичні працівники: лікарі та інший медичний персонал, яким в силу ви­конання професійних обов’язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння) дитини.
4.  Спричинення тяжких наслідків як кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 168 КК перед­бачає різні види моральної або фізичної шкоди, заподіяної як усиновленому (удоче- ріненій), так і усиновителю: розпад сім’ї, психічне захворювання потерпілого тощо. За наявністю підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, можуть розглядатися як самостійні злочини і кваліфікуватися за сукупністю із ст. 168 КК.