Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

  1.  Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

  1.  Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного на­сильства до проведення релігійного обряду -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців.

(Стаття 180 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.) життя, здоров’ я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов’язанням України».

Отже, заважання віросповідуванню поза встановленими межами і є незаконним.

  1.  У частині 1 ст. 180 КК безпосереднім об’єктом злочину є право на безпере­шкодне здійснення релігійного обряду, додатковим факультативним об’ єктом - ді­яльність релігійної організації.
  2.  Об’єктивна сторона полягає в діях з незаконного перешкоджання будь-яким способом здійсненню релігійного обряду, що призвели до настання суспільно небез­печних наслідків, указаних у диспозиції статті, що розглядається.

Злочин вважається закінченим з моменту зриву обряду або загрози такого зриву.

Під здійсненням релігійного обряду у статтях 180 і 181 КК слід розуміти одноосо­бове чи колективне відправлення релігійного культу чи ритуального обряду (ст. 35 Конституції України).

Під зривом релігійного обряду розуміється неможливість розпочати заплановано­го чи зупинення здійснюваного релігійного обряду.

Під загрозою зриву слід розуміти реальну небезпеку неможливості здійснення запланованого канонічного обряду певної релігії.

  1.  Суб’єктивна сторона - умисна форма вини: особа усвідомлює, що своїми ді­ями ставить під загрозу здійснення релігійного обряду, передбачає, що в результаті цих дій обряд може бути припинено (не розпочато) і бажає або свідомо допускає цей суспільно небезпечний наслідок.

Мотив злочину не впливає на кваліфікацію.

  1.  Суб’єкт злочину - як загальний - фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний - службова особа (у тому числі керівник релігійної організації).
  2.  У частині 2 ст. 180 КК передбачена відповідальність за насильницьке здійснен­ня релігійного обряду. Безпосередній об’єкт цього злочину - право на добровільне здійснення релігійного обряду, додатковий обов’язковий об’єкт - здоров’я потерпіло­го; додатковий факультативний об’єкт - діяльність релігійної організації.

Потерпілим від цього злочину є священнослужитель тієї чи іншої релігійної ор­ганізації.

  1.  Об’єктивна сторона - примушування священнослужителя до виконання релі­гійного обряду.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення примушування.

Під примушуванням розуміється протиправний вплив на потерпілого з метою здійснення священнослужителем насильницького релігійного обряду.

Спосіб примушування - фізичне чи психічне насильство над потерпілим.

Під фізичним насильством як ознакою об’єктивної сторони примушування свя­щеннослужителя слід розуміти фізичний вплив на останнього (нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень) з метою подолання опору, який потерпілий чинить чи може чинити примушуванню здійснити обряд.

Під психічним насильством щодо священнослужителя слід розуміти застосуван­ня до потерпілого погрози фізичного насильства над ним чи близькою йому особою з метою примусити священнослужителя виконати релігійний обряд всупереч кано­нам релігії і його волі.

Фізичне чи психічне насильство завжди передує здійсненню насильницького об­ряду, але може бути застосоване і під час проведення священнослужителем добро­вільного (канонічного) релігійного обряду.

Результат насильницьких дій злочинця, таких як, наприклад, спричинення тілесних ушкоджень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів - примушування до про­ведення насильницького обряду і злочину проти здоров’ я особи.

  1.  Суб’єктивна сторона - прямий умисел: особа усвідомлює, що насильницьким шляхом примушує священнослужителя здійснювати обряд і бажає так діяти.

Мета і мотив злочину на кваліфікацію не впливають.

  1.  Суб’єкт злочину - як загальний, так і спеціальний - службова особа (у тому числі керівник релігійної організації).