Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

  1.  Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, уста­нови, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

  1.  Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, -

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

  1.  З об’єктивної сторони цей злочин виражається у грубому порушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (це, наприклад, погроза звільненням, якщо працівник не по­годиться виконувати роботу, не обумовлену угодою).

Угода про працю - це укладений трудовій договір, а також трудовий контракт між працівником і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим дого­вором, а власник або уповноважений ним орган зобов’язується виплачувати праців­нику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є спосіб даного злочину, яким можуть виступати: а) обман; б) зловживання довірою; в) примус до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190 КК. Під примусом слід розуміти погрозу насильством або інший протиправний вплив на осо­бу з метою примусити її виконувати роботу, що не обумовлена угодою про працю. За наявності до того підстав, якщо примус виявився в діяннях, які самі по собі є кримі­нально караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: за статтями 173 КК та відповідними статтями за злочини проти здоров’я особи, наприклад, статтями 125, 126, 129 КК тощо.

  1.  Даний злочин вважається закінченим з моменту грубого порушення угоди про працю. Діяння, передбачене ст. 173 КК, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не потребує додаткової кваліфікації за ст. 172 КК.
  2.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винна осо­ба усвідомлює, що грубо порушує угоду про працю і бажає вчиняти такі дії.
  3.  Суб’єктом даного злочину є службова особа підприємства, установи, організа­ції, незалежно від форми власності, окремий громадянин або уповноважені ним осо­би, які уклали з працівником угоду про працю.
  4.  Частина 2 ст. 173 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені стосов­но громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України.

Дана кваліфікуюча ознака злочину матиме місце тоді, коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі міжнародних договорів про економічне, науко­ве та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з організацією, що їх відрядила за кордон і на них поширюється вітчизняне законодавство про працю. Якщо трудові відносини громадян регулюються законодавством іноземних держав, склад злочину, що тут розглядається, буде відсутнім.