Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

(Стаття 179 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

У частині 1 ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно до­ступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). У частині 9 ст. 17 Закону передбачено заборону самовільного захоплення культових будівель чи привласнення культового майна.

1.  Безпосередній об’єкт злочину - право на безперешкодне поклоніння святиням, додатковий обов’язковий об’єкт - відносини власності, додатковий факультативний об’ єкт - діяльність релігійної організації.

Предмет злочину - релігійна святиня - споруда, інші предмети матеріально світу, шановані в певній релігії (релігійній організації), які є у державній або приватній влас­ності чи у власності релігійної організації, а також місце поклоніння певної релігії.

1.  Об’єктивна сторона - утримання чи осквернення релігійної святині, а також її знищення шляхом вчинення дій будь-яким способом.

Утримання - самовільне протиправне залишення у своєму користуванні релігій­ної святині. Утримання буде незаконним і в тому разі, коли отримання в користуван­ня відбулося на законних підставах, але для подальшого утримання такі підстави відсутні.

Осквернення - глум над релігійною святинею, опоганювання, що порушує святість предмета злочину: поховання, релігійної споруди, ікони тощо. Глум над святинею можливий різними способами, у тому числі шляхом її пошкодження або зруйнування (див. коментар до ст. 178 КК).

Знищення (зруйнування) релігійної святині - це доведення до повної непридат­ності щодо цільового призначення святині, внаслідок чого вона втрачає свою специ­фічну цінність або взагалі перестає існувати як така. Об’єктивна сторона має місце лише у випадку, коли релігійна святиня знищена саме в результаті суспільно небез­печного діяння.

Знищення релігійної святині - об’єкта культурної спадщини (пам’ятки націо­нального значення) тягне за собою додаткову кваліфікацію за відповідною частиною ст. 298 КК.

Спосіб вчинення осквернення чи знищення релігійної святині та розмір матері­альної шкоди, яку спричинив злочин, як правило, не впливають на кваліфікацію.

У разі вчинення знищення релігійної святині загальнонебезпечним способом, або якщо це спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає за сукупністю злочинів - за ст. 179 і ч. 2 ст. 194 чи ст. 196 КК.

Моментом закінчення злочину слід вважати скоєння утримання чи осквернення релігійної святині, тоді як при знищенні - настання цього суспільно небезпечного наслідку.

Місцем скоєння злочину може бути місце проведення релігійного заходу, у тому числі місце паломництва.

Час вчинення злочину не впливає на його кваліфікацію, але якщо злочин був роз­початий під час здійснення релігійного обряду чи суспільно небезпечний наслідок настав до здійснення запланованого обряду, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 179 і ч. 1 ст. 180 КК.

1.  Суб’єктивна сторона - прямий умисел щодо утримання та осквернення, при знищенні святині - умисел щодо діяння та умисел або необережність щодо наслідку - знищення релігійної святині.

Мотив не впливає на кваліфікацію, але наявність хуліганського мотиву вимагає додаткової кваліфікації за ст. 296 КК як хуліганства.

Метою утримання святині може бути її осквернення, а метою осквернення може бути знищення предмета злочину саме як релігійної святині. Наявність мети пере­шкоджання здійсненню релігійного обряду свідчить про прямий умисел на вчинення злочину, передбаченого ст. 180 КК і потребує додаткової кваліфікації як замах чи за­кінчений злочин залежно від настання суспільно небезпечних наслідків, що сталися в результаті перешкоджання здійсненню обряду.

1.  Суб’єкт злочину як загальний - фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний - службова особа (у тому числі керівник релігійної організації).

Якщо утримання, осквернення або знищення релігійної святині сталося як резуль­тат діяння, вчиненого службовою особою, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочину, передбаченого ст. 179 КК, і злочину, передбаченого статтями 364, 3641, 365, 3651, 3652 чи 367 КК.