1.  Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді­яльністю на строк до трьох років.

1.  Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних на­вчальних закладах -

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 183 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1.  Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Таке право передбачає можливість громадянина одержати за своїм бажанням освіту будь-якого виду.
2.  Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні від­носини, які забезпечують право громадян на отримання освіти.
3.  Об’єктивна сторона злочину виражається: у незаконній відмові у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності.
4.  Під навчальним закладом згідно з положеннями Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. (у редакції Закону від 16 жовтня 2012 р. № 5460-УІ) розуміють заклади, у яких здійснюється дошкільна, повна загальна середня освіта, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура з будь- якими формами навчання - денною, вечірньою, заочною, екстернатом тощо. Такими закладами в Україні є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі будинки, школи, колегіуми, ліцеї, гімназії, школи мистецтв, дитячо-юнацькі спортивні школи, професійно-техніч­ні училища, вищі професійні училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, уні­верситети, консерваторії.
5.  Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу має місце там, де особі безпідставно відмовляють у реалізації її права на освіту. Вказані дії можуть виявля­тися у двох формах: а) шляхом прямої відмови і б) шляхом створення для особи не­сприятливих умов при вступі до навчального закладу, за яких вона не може реалізу­вати своє право на освіту у встановленому в законі порядку.
6.  Не може визнаватися незаконною відмовою у прийнятті до навчального закладу наявність обмежень до прийняття за медичними, віковими, професійними, творчими та іншими показниками, що встановлені відповідно до специфіки цього закладу освіти.
7.  Злочин є закінченим із моменту вчинення будь-яких дій, спрямованих на від­мову у прийнятті до навчального закладу.
8.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
9.  Суб’єкт злочину - спеціальний: службова особа, що володіє правом прийому до навчального закладу (наприклад, директор школи, ректор вищого навчального за­кладу, відповідальний секретар приймальної комісії, декан факультету тощо).
10.  У частині 2 ст. 183 КК передбачена відповідальність за незаконну вимогу оплати за навчання в державних або комунальних навчальних закладах. Це є або пря­мим примусом до внесення плати за навчання, або створенням для потерпілого таких умов, за яких він змушений сплатити за навчання у навчальному закладі. Незаконною слід визнавати вимогу оплати за навчання, яка має місце в таких випадках: а) коли вона не передбачена у даному навчальному закладі взагалі або для даної категорії осіб зокрема; б) вимагається у розмірах, інших, ніж офіційно встановлені; в) вимагається в іншій, ніж передбачено в договорі (контракті) формі.
11.  Відповідальність за ч. 2 ст. 183 КК передбачає незаконну вимогу оплати за навчання в державних та комунальних навчальних закладах. Тому пред’явлення такої вимоги у навчальних закладах іншої форми власності не містить даного складу зло­чину і може за наявністю до того підстав кваліфікуватися за ст. 364 КК як зловживан­ня владою або службовим становищем чи за ст. 365 КК як перевищення влади або службових повноважень.
12.  У тих випадках, коли службова особа вимагає передати гроші або інше майно їй особисто, вчинене за наявністю до того підстав може утворювати склад одержання хабара і кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 368 КК.
13.  Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення особі вимоги про опла­ту за навчання.