Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя

  1.  Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -

караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або аре­штом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

  1.  Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охо- ронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 182 в редакції законів України № 3454-УІ від 2 червня 2011 р., № 4343-УІ від 13 січня 2012 р.)

  1.  Конституція України у ст. 32 встановила право кожного громадянина на недо­торканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є ст. 182 КК. Таке право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.
  2.  Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні від­носини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи. Предметом зло­чину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інфор­мації, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сі­мейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб.
  3.  Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, щодо якої збиралася, використовувалася або поширювалася конфіденційна інформація.
  4.  Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні або д) поширен­ні вказаної конфіденційної інформації чи е) незаконній зміні такої інформації.

Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фі­зичної особи на її здійснення або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.

  1.  Під незаконним збиранням конфіденційної інформації слід розуміти отримання не уповноваженим на це суб’єктом конфіденційної інформації про приватне життя іншої особи, що містить її особисту або сімейну таємницю.

Збирання інформації може здійснюватися з будь-яких джерел: із документів, бесід із родичами, сусідами, знайомими потерпілого тощо, як відкрито, під пристойним приводом, так і таємно, шляхом викрадення або з використанням підслуховуючих, відеозаписуючих пристроїв, інших технічних засобів. Якщо збирання таких відомос­тей було поєднане з порушенням недоторканності житла або порушенням таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передають­ся засобами зв’язку або через комп’ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 182 і 162 або ст. 163 КК.

  1.  Незаконне зберігання вказаних відомостей - це будь-які умисні дії, пов’язані з утри­манням конфіденційної інформації у володінні винного (зберігає матеріальні носії при собі, у приміщенні, сховищі, інших місцях), незалежно від тривалості зберігання.
  2.  Незаконне використання, знищення, поширення чи зміна конфіденційної інфор­мації - це різні види застосування цих відомостей щодо потерпілого. Так, під поши­ренням слід розуміти повідомлення відомостей про приватне життя особи, що ста­новлять особисту або сімейну таємницю хоча б одній третій особі. Одним із видів поширення конфіденційної інформації є її оголошення в публічному виступі на зборах, мітингу, засіданні тощо, у творі, що публічно демонструється, тобто її відтворення на аудіо- і відеозаписі, у громадському місці; або шляхом оприлюднення цих відомостей у засобах масової інформації: у пресі, по радіо чи телебаченню тощо.

Використання конфіденційних відомостей про особу з метою її шантажу, заляку­вання, примушування до вчинення певних дій не охоплюється ознаками ст. 182 КК і за наявності до того підстав може кваліфікуватися за сукупністю із злочинами, пе­редбаченими статтями 120, 149, 154, 189, 303, 386 КК тощо.

  1.  За частиною 1 ст. 182 КК злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту здійснення хоча б однієї з указаних дій.

За частиною 2 ст. 182 КК злочин буде закінченим з моменту настання наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваними законом правам, свободам та інтересам особи. Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує н. м. д. г.

  1.  Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел.
  2.  Суб’єктом злочину є будь-яка особа, що досягла 16 років. Якщо такі дії були вчинені службовою особою з використанням наданих їй повноважень і заподіяли іс­тотну шкоду охоронюваним правам, свободам та інтересам окремих громадян, інтере­сам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам, то матиме місце су­купність злочинів: ст. 182 КК і статті 364 або 365 КК. У випадках, якщо недоторкан­ність приватного життя була порушена внаслідок службової недбалості, за наявності до того підстав, вчинене може кваліфікуватися за ст. 367 КК як службова недбалість. Якщо предметом поширення була конфіденційна інформація щодо стану здоров’ я особи, яку розголосив спеціальний суб’єкт, і таке діяння спричинило тяжкі наслідки, то вчинене підлягає кваліфікації за спеціальною нормою - ст. 145 КК як незаконне розголошення лікарської таємниці.