1.  Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утри­мання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповно­літніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

1.  Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот со­рока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Примітка. У статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення за­боргованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.

(Стаття 164 у редакції законів України № 2456-ІУ від 3 березня 2005р., № 270-УІ від 15 квітня 2008 р. та № 2677-УІ від 4 листопада 2010р.)

1.  Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів), про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 КК, - це тривале, систематичне і наполегливе ухилення боржника від виконання свого обов’ язку, вчинення ним будь-яких діянь, спрямованих на невиконання рішення суду, як-от: приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо.
2.  Злочин має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму ви­плат за шість місяців відповідних платежів.
3.  Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, які не досягли вісімнадцяти років) або непрацездатних (інвалідів 1-ї і 2-ї групи, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які знаходяться на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям не надаються необхідні для їхнього існування кошти, їжа, одяг, житло або необ­хідний догляд у випадку хвороби тощо.
4.  Потерпілі повинні знаходитись на утриманні винного, при цьому для криміналь­ної відповідальності, на відміну від злісного ухилення від сплати аліментів, не по­трібно, щоб у справі попередньо було винесене судове рішення.
5.  Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає прямий умисел і, як правило, має корисливі мотиви.
6.  Суб’єкт злочину - спеціальний, тобто особа, записана як матір або батько у Сві­доцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлю- вачі, вітчим, мачуха, особа, що взяла дітей на постійне виховання, або на утримання за умови, що обов’язок платежу аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.
7.  За злісне ухилення від утримання дітей, що перебувають на утриманні, навіть при відсутності рішення суду відповідальність за ст. 164 КК можуть нести батьки, тобто особи, які записані матір’ю або батьком дитини в Свідоцтві про народження, в тому числі особи, батьківство котрих встановлено на підставі ст. 128 СК. Позбав­лення батьківських прав судовим рішенням не звільняє батьків від відповідальності за ст. 164 КК. За цією ж статтею відповідають також батьки дітей, які поміщені на повне державне утримання, якщо такі батьки злісно ухиляються від сплати стягнутих за рішенням суду коштів на утримання дітей. Особи, що всиновили дитину, прирів­нюються до законних батьків і також можуть нести відповідальність за ст. 164 КК. Опікуни і піклувальники за ст. 164 КК відповідальності не несуть.
8.  У частині 2 ст. 164 КК передбачена відповідальність за вчинення даного зло­чину особою, раніше судимою за такий самий злочин. Про поняття такої особи див. коментар до ст. 88 КК.