Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

  1.  Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мисте­цтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, роз­повсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших но­сіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавлен­ням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фоно­грам, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально ви­користовувались для їх виготовлення.

  1.  Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбав­ленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, ви­конань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

  1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службо­вою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх при­мірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, вико­нань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спе­ціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважа­ється завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 176 у редакції законів України № 850-ІУ від 22 травня 2003 р., № 3423-ІУ від 9 лютого 2006р. та № 1111-У від 31 травня 2007р.)

  1. У пункті 1 ст. 54 Конституції України зазначено, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуаль-

 

 

ної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виника­ють у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого у ст. 176 КК, полягає у заподі­янні шкоди суспільним відносинам, які пов’язані з використанням авторського і су­міжних прав.

  1.  Диспозиція даної статті є бланкетною, тому для з’ ясування ознак цього злочину слід звертатися до Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ (ВВРУ. - 2001. - № 43. - Ст. 214) зі змінами на 13 січня 2011 р. (ВВРУ. - 2011. - № 32) та ЦК.
  2.  Згідно з цими законами авторські права - це особисті немайнові, а також май­нові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

До особистих немайнових прав належать: право вимагати визнання свого авторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню, перекрученню творів; право на обнародування.

До майнових прав належать: право використання (у тому числі продаж, прокат, здача в найом тощо), відтворення, публічного виконання, показу, право на переклад, на імпорт творів науки, літератури, мистецтва.

Охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворен­ня, які виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Суміжні права - це права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлен­ня, пов’язані з використанням цих творів на законних умовах.

  1.  Відповідно предметом порушення авторського права (або суміжних прав) є тво­ри літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи неопубліковані музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп’ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав - виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення.

Обов’язкові ознаки предмета: 1) він не має належати винному (або належати не в повному обсязі); 2) має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописно­го, машинописного, друкованого тексту, нотному записі, фонограмі, відеограмі, будь- якому електронному записі тощо; 3) він має бути новим і оригінальним.

Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, а також офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення тощо), державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Перелік осіб, яким надається охорона авторських прав, викладений у статтях 7 та 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права». До таких осіб належать: 1) автори незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об’ єктивній формі на території України; 2) автори, твори яких вперше опубліковані в іншій країні та про­тягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і по­стійного місця проживання автора; 3) автори, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій терито­рії вперше були опубліковані їх твори.

Термін охорони цих прав згідно зі ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за загальним правилом є довічним і діє протягом 70 років після смер­ті автора.

  1.  Об’ єктивна сторона даного злочину передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Діяння в цьому злочині може виразитись у 1) незаконному відтворенні або 2) розповсю­дженні творів науки, літератури, мистецтва (наприклад, виставка картин без відома автора), комп ’ютерних програм і баз даних, незаконному відтворенні, розповсю­дженні виконань фонограм, відеограм і програм мовлення; 3) незаконному їх тира­жуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інфор­мації, а також 4) іншому умисному порушенні авторського або суміжних прав (на­приклад, виконання, оприлюднення, опублікування, показ, сповіщення, створення похідного товару та ін.).

Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору або фоно­грами в будь-якій матеріальній формі, у тому числі у звуко- й відеозаписі, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина.

Під розповсюдженням слід розуміти будь-які дії, що спрямовані на доведення об’ єкта, на який поширюється авторське право, до відома суспільства без згоди само­го автора.

Виконання - це публічне виконання ролі, співання, читання, декламування, гра на музичному інструменті або відтворення будь-яким іншим способом творів літератури чи мистецтва.

Оприлюдненням твору є дія, що робить твір доступним для публіки, якими б за­собами це не досягалося.

Опублікування - це випуск в обіг примірників твору чи фонограми без згоди авто­ра. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації.

Показ - будь-яка незаконна демонстрація оригіналу або примірника творів, ви­конань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані.

Під іншим умисним порушенням авторських і суміжних прав, наприклад, розуміють створення похідного твору, який є продуктом інтелектуальної творчості: переклад, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інші переробки творів тощо.

  1.  Якщо предмет, щодо якого порушені авторські права (або суміжні права), викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти влас­ності (статті 185 або 194 КК). Але якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів - за ст. 176 КК і, наприклад, ст. 185 КК.
  2.  Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок, як обов’язкова ознака об’ єктивної сторони, полягає в заподіянні матеріальної шкоди у значному розмірі. Під цим розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК, вважається її розмір, який у двадцять і більше разів перевищує н. м. д. г.
  3.  Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є причинний зв’язок між діянням і вказаним наслідком.
  4.  Суб’єктивна сторона даного злочину - прямий умисел. Винний усвідомлює, що він своєю дією порушує авторські або суміжні права, які охороняються Законом; передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість тощо, однак на кваліфікацію вони не впливають.

  1.  Суб’єкт злочину - загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор, у випадку, коли ним, наприклад, приховано співавторство іншої особи.
  2.  У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно або б) завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.

Про поняття повторності див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

  1.  У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частина­ми 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені: а) спеціальним суб’єктом - службовою особою з використанням службового становища (наприклад, мало місце примушу­вання до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення особи з кола співав­торів тощо); б) організованою групою (про поняття організованої групи див. коментар до ст. 28 КК); в) якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто якщо цей розмір у тисячу і більше разів перевищує н. м. д. г. При визначенні розміру завданої шкоди обов’язково враховувати Прикінцеві положення (розд. XIX) щодо застосування підп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПдК та РКСУ від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008.