1.  Об’єктивна сторона контрабанди виражається в незаконному переміщенні будь-якого із зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.
2.  Митний кордон - це межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється ви­ключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України (відповідно до ст. 10 МК).
3.  Митний контроль визначається як сукупність заходів, що здійснюються мит­ними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МК, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Від­повідно до ч. 1 ст. 318 МК митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
4.  Під переміщенням слід розуміти переміщення відповідних предметів на митну територію України або з цієї території чи по такій території транзитом. Митну тери­торію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні Укра­їни, на які поширюється виключна юрисдикція України. Для цілей застосування по­ложень розділів У і ІХ МК території вільних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України (див. ст. 9МК).
5.  Переміщення предметів контрабанди поза митним контролем означає: 1) поза місцем розташування митного органу; 2) поза робочим часом, установленим для ньо­го, і без виконання митних формальностей; 3) з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами мит­ного органу (див. ст. 482 МК зі змінами, внесеними Законом України від 7 червня 2012р. № 4915-УІ//ГУ. - 2012. - 7 лип. (№ 122)). Під останніми розуміються праців­ники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізованих митних органів, митниць та митних постів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст. 544 МК, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-тех­нічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби (відповідно до статей 543 та 569 МК).
6.  Переміщення предметів контрабанди з приховуванням від митного контролю може здійснюватись: 1) з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких предметів; 2) шляхом надання одним предметам вигляду інших; 3) з поданням митному органу як підстави для переміщення предметів підроблених документів чи документів, одержаних неза­конним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування то­варів, їх ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхід­ні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості (див. ст. 483 МК зі змінами, внесеними Законом України від 7 червня 2012 р. № 4915-УІ // ГУ. - 2012. - 7 лип. (№ 122)).

Спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою неза­конного переміщення предметів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо під­давалися розбиранню, монтажу тощо (див. п. 53 ч. 1 ст. 4 МК).

Використанням інших засобів або способів, що утрудняють виявлення предметів, визнається приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини або тварини тощо.

Надання одним предметам вигляду інших - це зміна зовнішніх ознак, за якими відбувається ідентифікація предмета - визначення його належності до предметів певного виду. Така зміна, зокрема, може здійснюватися шляхом: а) зміни стану пред­мета, наприклад із рідкого на твердий; б) зміни форми самого предмета; в) нане­сення на сам предмет фарби, позначень, ярликів, етикеток тощо; г) зміни тари чи упаковки тощо.

Підставою для переміщення предметів через митний кордон України є передбачені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон, зокрема, це може бути митна декларація, то­варно-транспортні документи, спеціальні дозволи, які надаються в установленому за­конодавством порядку відповідними державними органами. Конкретизовані переліки документів, які необхідні для здійснення митного контролю, наведені у ст. 335 МК.

Підробленими слід вважати як цілком фальшиві документи, так і справжні, у які внесені неправдиві відомості або окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними засвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо. Під одержаними незаконним шляхом розуміють документи, які особа одержала за відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку. До 8 липня 2012 р., коли набрали чинності вищезазначені зміни до ст. 483 МК, у цій статті МК (а ще раніше у ст. 352 МК від 11 липня 2002 р.) йшлося про надання документів, що містять неправдиві дані, а зміст останніх визначався шляхом тлума­чення закону - як неправдиві відомості щодо сутності угоди, найменування, асортимен­ту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо відправника або одержувача, щодо дер­жави, з якої вони вивезені чи в яку переміщаються тощо. Приховуванням від митного контролю з використанням документів, що містять неправдиві дані, судовою практикою визнавались і випадки, коли предмети умисно ввозились в Україну в режимі тимчасо­вого ввезення або під виглядом транзиту через її територію, а фактично з метою їх ре­алізації в Україні (див. п. 6 ППВСУ «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 3 червня 2005р. № 8). У чинній редакції ст. 483 МК неправдиві відомості конкретизовані законодавцем.

1.  Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України, а до цього моменту, згідно зі ст. 17 КК, особа може добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця. ПВСУ визнає добровільну відмову можливою до моменту прийняття митним органом митної декларації (див. п. 8 зазначеної ППВСУ).

Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо), і кваліфікується за ч. 3 ст. 15 і ст. 201 КК.

1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета не мають значення для кваліфікації контрабанди.
2.  Суб’єкт контрабанди - особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення контрабан­ди службовою особою з використанням свого службового становища кваліфікується за ч. 2 ст. 201 КК, а за попередньою редакцією цієї статті додатково кваліфікувалось за ст. 364 КК або іншою статтею КК про злочин у сфері службової діяльності.
3.  Частина 2 ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену: а) за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК і коментар до неї); б) осо­бою, раніше судимою за контрабанду, тобто особою, яка раніше була засуджена за частинами 1 чи 2 ст. 201 КК або за ст. 70 КК 1960 р. і судимість з якої не знята й не погашена у встановленому законом порядку; в) службовою особою з використанням службового становища.

В останньому випадку йдеться про осіб, які підпадають під визначення службових осіб, наведене у ч. 3 ст. 18 КК, і вчинили самостійно чи у співучасті з іншими осо­бами переміщення будь-якого із зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю з використанням свого службового становища. Дії службової особи, яка, використо­вуючи своє службове становище, незаконно звільнила іншу особу від митного контро­лю чи іншим чином усунула перешкоди незаконному переміщенню іншою особою предметів через митний кордон, або сприяла такому переміщенню порадами, вказів­ками, наданням засобів чи знарядь, кваліфікуються як пособництво в контрабанді за

ч.  5 ст. 27 та ст. 201 КК і за наявності підстав як відповідний злочин у сфері службової діяльності. При кваліфікації таких дій, як показує практика, особливої уваги потребує правильне встановлення суб’єктивної сторони злочину. Наприклад, старший інспектор митного поста С. був засуджений за те, що під час оформлення документів про тран­зит через митну територію України побутової техніки на суму 220 тис. 690 грн своєю печаткою посвідчив, що даний товар вивезений за межі України, у той час як насправ­ді товар був вивантажений у м. Києві. Ці дії С. були кваліфіковані як пособництво вчиненню контрабанди товарів (у попередній редакції ст. 201 КК) та ухиленню від сплати податків, однак колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ, розглянувши справу за скаргою осудженого, не знайшла підтвердження пособництва, а визнала наявність у поведінці С. халатності - неналежного виконання своїх служ­бових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати податків на суму 175 тис. 354 грн (ч. 2 ст. 167 КК 1960 р.) (див. Ухвалу від 9 липня 2002 р. // ВВСУ. - 2002. - № 6. - С. 17-19).

1.  Контрабанда може поєднуватись з іншими злочинними діяннями, зокрема, з не­законними діями з отруйними і сильнодіючими речовинами (ст. 321 КК), радіоактивни­ми матеріалами (ст. 265 КК), вибуховими речовинами, зброєю, бойовими припасами (ст. 263 КК), підробленням документів, печаток, штампів та бланків або з використанням підроблених документів (ст. 358 КК), порушенням порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК), неза­конним придбанням, збутом чи використанням спеціальних технічних засобів неглас­ного отримання інформації (ст. 359 КК), ухиленням від сплати податків та зборів (ст. 212 КК), шахрайством з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). У таких випадках вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів.
2.  Контрабанду необхідно відрізняти від адміністративних правопорушень: не- декларування товарів та транспортних засобів комерційного призначення (ст. 472 МК), пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-від- правленнях товарів, заборонених до такого пересилання (ст. 473 МК), порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони (ст. 477 МК), перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів (ст. 481 МК), переміщення товарів, транспортних засобів комерційного при­значення через митний кордон України поза митним кордоном (ст. 482 МК) або з при­

ховуванням від митного кордону (ст. 483 МК), та інших порушень митного законо­давства, за які передбачена адміністративна відповідальність у гл. 68 МК.