Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції, тобто такої продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під введенням в обіг (випуском на ринок України) небезпечної продукції, вчиненим у великих розмірах, слід вважати введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 227 в редакції законів України № 2735-УІ від 2 грудня 2010 р. та № 4025- УІ від 15 листопада 2011 р.) № 2809-ІУ (ВВРУ. - 2005. - № 50. - Ст. 533)), іншими законами України та нор­мативно-правовими актами, у тому числі стандартами, технічними умовами і тех­нічними регламентами.

Стандарт - це документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим (згідно зі ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. № 2408-ІІІ (ВВРУ. - 2001. - № 31. - Ст. 145)). Зокрема, існують міжнародний та регіональний стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним орга­ном стандартизації, а також національні стандарти - державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів. Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлені Декретом КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46-93 (ВВРУ. -1993. - № 27. - Ст. 289) та Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р., а порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів установлюється Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р. № 3164-ІУ (ОВУ. - 2005. - № 52. - Ст. 3246). Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГК застосуван­ня стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для: 1) суб’єктів господарюван­ня, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах; 2) учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; 3) виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи засто­совував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відпо­відати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, час­тиною стандарту або окремим документом (згідно зі ст. 1 Закону України «Про стан­дартизацію»).

Технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий КМУ, у якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких обов’язкове (відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтверджен­ня відповідності» від 17 травня 2001 р. № 2406-ІІІ (ОВУ. - 2001. - № 24. - Ст. 1055)).

Особливістю небезпечної продукції є те, що вона при її використанні за перед­бачених для нього умов створює загрозу суспільним інтересам - безпеці життя та здоров’я людей, безпечним умовам праці, захисту прав споживачів (користувачів), захисту довкілля. Оскільки безпечність продукції є однією із складових її якості, то з цього випливає висновок про те, що коло предметів злочину за новою редакцією ст. 227 КК звужено.

Причини того, що продукція стала небезпечною, можуть бути пов’язані безпо­середньо з виробничим процесом, порушенням правил зберігання товару, закінченням кінцевих строків реалізації тощо.

1.  Об’єктивна сторона злочину виражається у формі дій - це введення в обіг (ви­пуск на ринок України) небезпечної продукції (за попередньою редакцією ст. 227 КК - випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної або не­комплектної продукції та товарів), якщо такі дії вчинені у великих розмірах.
2.  Термін «введення продукції в обіг» у ст. 227 КК ужитий у значенні, визначеному Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 2 грудня 2010 р.: це перше надання продукції на ринку України, тобто перше будь-яке платне або без­оплатне постачання продукції для її розповсюдження, споживання (використання) на ринку України під час здійснення господарської діяльності.

Постачання продукції визначається Законом як: а) будь-які операції, що здійсню­ються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-пра­вовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання; б) операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт); в) операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лі­зингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких перед­бачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поняттям уведення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції охоп­люється введення як тієї продукції, що виготовляється в Україні, так й імпортованої продукції, а перше надання такої продукції на ринку України може виражатись у пе­редачі безпосередньо споживачам (фізичним чи юридичним особам) або суб’єктам господарювання (у тому числі підприємцям), що діють на ринку України, для її роз­повсюдження.

За статтею 227 КК кваліфікується введення в обіг (випуск на ринок України) тієї продукції, яка була виготовлена з небезпечними властивостями або яка стала небез­печною пізніше, наприклад унаслідок порушення умов її перевезення чи зберігання.

1.  Згідно з приміткою до ст. 227 великі розміри є в тому разі, коли загальна вартість уведеної в обіг продукції перевищує п’ ятсот н. м. д. г. (за попередньою редакцією цієї статті - більше трьохсот таких мінімумів). Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.
2.  Злочин вважається закінченим із моменту введення в обіг (випуску на ринок України) небезпечної продукції у великих розмірах, тобто коли така продукція фак­тично була передана іншим суб’єктам господарювання (у тому числі підприємцям), що діють на ринку України, або безпосередньо споживачам (фізичним чи юридичним особам).
3.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вводить в обіг (випускає на ринок України) небезпечну продукцію і бажає вчинити ці дії. Якщо особа під час вчинення цих дій помилково вважала, що продукція є безпечною, то це виключає застосування ст. 227 КК у зв’язку з відсутніс­тю умислу.
4.  Суб’єктом злочину може бути особа, на яку покладені обов’язки забезпечення відповідності продукції, що вводиться в обіг, установленим нормативно-правовими актами вимогам безпечності. Зокрема, це може бути як службова особа чи інший працівник суб’єкта господарської діяльності, який є виробником продукції, представ­ником виготовлювача продукції в Україні чи імпортером продукції, так і підприємець, який здійснює таку діяльність.
5.  Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України від 2 грудня 2010 р. № 2735-УІ, згід­но з яким ст. 227 КК викладена в новій редакції, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб’єкт господарюван­ня в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з ор­ганом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поста­вила суб’єкту господарювання цю продукцію. Тобто в таких випадках особою, що ввела небезпечну продукцію в обіг, може вважатися й особа, яка є розповсюджу­вачем такої продукції на ринку України (про це буквально зазначено в ч. 3 ст. 25 Закону).
6.  Якщо внаслідок уведення в обіг небезпечної продукції і наступного її викорис­тання була заподіяна шкода здоров’ю споживача чи його смерть або завдана матері­альна шкода у вигляді умисного або необережного знищення чи пошкодження чужо­го майна, то вчинене слід кваліфікувати за правилами сукупності злочинів: за ст. 227 КК і як умисний чи необережний злочин проти життя чи здоров’я особи або проти власності.
7.  У чинній редакції ст. 227 КК порівняно з її попередньою редакцією коло пред­метів цього злочину та злочинних дій звужено, а розмір дій збільшено. Це створює підстави для застосування положень ч. 1 ст. 5 КК про зворотну дію закону про кримі­нальну відповідальність у часі.
8.  Збут незаконно виготовлених із недоброякісної сировини (матеріалів) алко­гольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, якщо це спричи­нило отруєння людей або інші тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність за ч. 3 ст. 204 КК.
9.  Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції слід відрізняти від порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її вико­ристання. За такі порушення кримінальна відповідальність настає за ст. 275 КК, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, або заподіяло шкоду здоров’ю людей, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.