1.  Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподі­яти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто за­ймається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над по­терпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, -

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

1.  Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

1. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою гру­пою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєд­нана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -

караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 206 у редакції Закону України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

1.  Об’ єкт злочину - свобода законної господарської діяльності. Додатковими об’єктами можуть виступати життя, здоров’я і недоторканність людини, власність. Відповідно до ст. 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна кон­куренція.
2.  Об’єктивна сторона злочину виражається в протидії законній господарській діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 206 КК вона розуміється як протиправна вимога:

а)  припинити займатися законною господарською діяльністю; б) обмежити таку ді­яльність; в) укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; г) не виконувати укладену угоду, невиконання якої може заподіяти матеріальної шко­ди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською ді­яльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому осо­бами; пошкодження чи знищення їхнього майна. Для об’єктивної сторони достатньо поєднання одного виду вимоги з одним видом погрози.

Загальною умовою кваліфікації дій за цією статтею є відсутність ознак вимагання. У разі їх наявності в конкретному випадку дії кваліфікуються лише за ст. 189 КК «Ви­магання».

1.  Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарюван­ня у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію про­дукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 ГК). Господарська діяльність може здійснюватись з метою одер­жання прибутку (підприємницька діяльність) або без такої мети (некомерційна гос­подарська діяльність). Стаття 206 КК передбачає відповідальність за протидію госпо­дарській діяльності, здійснюваній як юридичними, так і фізичними особами - підпри­ємцями, але за умови, що їх діяльність має законний характер. Тому протидія неза­конній господарській діяльності (наприклад, забороненій діяльності або тій, що здійснюється без державної реєстрації або без ліцензії) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана із зазначеними погрозами. Такі дії можуть ква­ліфікуватися як злочини проти особи, власності, самоправство тощо.
2.  Протиправна вимога - це повідомлення іншій особі відомостей про дії або без­діяльність, які вона повинна негайно або у майбутньому вчинити відповідно до бажан­ня винної особи: припинити законну господарську діяльність або обмежити її, укласти зазначену угоду чи не виконувати її. Ця вимога повинна бути поєднана з хоча б однією із зазначених у ч. 1 ст. 206 КК погроз. Таке поєднання означає, що погроза застосову­ється з метою примусити потерпілого виконувати вимогу шляхом залякування можли­вістю заподіяння шкоди потерпілому або близькій йому особі при реалізації погрози.
3.  Протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю - це вимога фактично повністю припинити вже здійснювану суб’єктом господарювання (у тому числі підприємцем) законну господарську діяльність певного виду (видів) або всіх видів. Така вимога може поєднуватися із вимогою оформити це юридично як добровільну самоліквідацію суб’єкта господарювання, однак таке поєднання не є обов’язковим.
4.  Протиправна вимога обмежити зайняття господарською діяльністю харак­теризується повідомленням потерпілому певних вимог щодо здійснення ним законної господарської діяльності у визначених винною особою межах, які не збігаються із бажанням потерпілого і суперечать його законним інтересам. Такі межі можуть сто­суватися обсягів виробництва певних товарів чи надання певних послуг, часу чи місця здійснення господарської діяльності, можливості вибирати партнерів чи укла­дати з ними певні угоди тощо.
5.  Протиправна вимога укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріаль­ної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, - це вимога укласти всупереч правам чи законним інтересам потерпілого певну угоду, яку він може укладати відповідно до законодавства при здійсненні за­конної господарської діяльності. Зокрема, це може бути угода про: а) виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг із певним ненадійним суб’єктом господарювання; б) прийняття на роботу чи переміщення по роботі певної небажаної потерпілому особи чи осіб; в) надання або передачу прав щодо управління юридичною особою певній особі чи особам.

Протиправна вимога не виконувати укладену угоду може стосуватися будь-якої угоди, яку особа законно уклала при здійсненні законної господарської діяльності, за умови, що її невиконання у конкретному випадку може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається такою діяльністю. Прак­тичне встановлення такої можливості при вимозі укласти угоду чи не виконувати укладену угоду повинно здійснюватись з урахуванням того, що зазначена шкода може бути заподіяна тій особі, якій була пред’явлена вимога, або іншим особам (наприклад, діловим партнерам), їх правам та інтересам.

1.  Сутність погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в за­лякуванні особи, якій пред’явлена вимога, із метою забезпечити необхідну для винного поведінку. При цьому не має значення для кваліфікації злочину те, чи мав намір вин­ний фактично реалізувати погрозу у випадку відмови потерпілого від виконання ви­моги і чи він мав таку можливість. Достатньо встановити бажання винного своїми діями сформувати у потерпілого враження, що у разі його протидії чи невиконання пред’явлених вимог ця погроза буде реалізована, і доведення змісту погрози до сві­домості потерпілого. Погроза може бути виражена в будь-якій формі (словами, жес­тами, демонстрацією зброї тощо) і будь-яким способом доведена до потерпілого (безпосередньо, по телефону, поштою тощо).

1.  Погроза насильством полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Зокрема, це погроза нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, вчинення інших насильницьких дій. При погрозі вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 206 КК.
2.  Погроза пошкодження чи знищення майна стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони несуть матеріальну відповідальність. Способи, якими винний погрожує це зробити, для кваліфікації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за частинами 2 або 3 цієї статті.
3.  Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі родичі (бать­ки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), так і інші особи, блага та інтереси яких небайдужі потерпілому (інші родичі, члени сім’ї (див. ч. 1 ст. 3 КПК), наречена тощо).
4.  Злочин вважається закінченим з моменту доведення до потерпілого зазначеної вимоги, поєднаної з погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.
5.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із метою припинення зайняття іншою особою законною господарською діяльністю або обмеження її, укладання угоди або невиконання угоди, про яку йдеться у ст. 206 КК. Вчинення зазначених у цій статті дій з корисливою метою незаконного одержан­ня чужого майна, права на таке майно або вчинення потерпілим дій майнового харак­теру, кваліфікується як вимагання (ст. 189 КК).
6.  Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.
7.  У частині 2 ст. 206 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені:

1. повторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї); 2) за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28 КК і коментар до неї); 3) поєднані з погрозою вбивства чи заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень; 4) поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я; 5) поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло­чину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1, 2 або 3 ст. 206 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, вста­новленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 206 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікуєть­ся за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) по­вторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінально­го законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові на­слідки» від 4 червня 2010 р. № 7).

При погрозі вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень винний, пред’являючи відповідну протиправну вимогу, погрожує тим, що у випадку її неви­конання позбавить життя або заподіє тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або близьким йому особам. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч. 2 ст. 206 КК і до­даткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує.

Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров ’я потерпілого, визнають­ся: легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, завдання удару, побоїв, обмеження або позбавлення волі, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя і здоров’я у момент їх вчинення. Такі насильницькі дії охоплюються ч. 2 ст. 206 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.