1. Невнесення службовою особою емітента чи професійного учасника фондо­вого ринку змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, а так само інше порушення порядку ведення реєстру власників іменних цінних папе­рів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини), -

караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 2232 згідно із Законом України № 801-УІ від 25 груд­ня 2008 р.; у редакції Закону України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)
 

1.  Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обліку цін­них паперів, їх емітентів, власників та прав на них інших осіб. Ці відносини регулю­ються законами України «Про Національну депозитарну систему та особливості елек­тронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р., «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. та іншими нормативно-правовими актами.
2.  Предметом злочину можуть виступати: 1) система реєстру власників іменних цінних паперів або 2) система депозитарного обліку цінних паперів.

Система реєстру власників іменних цінних паперів - це сукупність даних, що за­безпечує ідентифікацію зареєстрованих у цій системі власників, номінальних утри­мувачів та емітента, а також іменних цінних паперів, зареєстрованих на їх ім’я, облік усіх змін інформації щодо вищевказаних осіб та цінних паперів, одержання та надан­ня інформації цим особам і складання реєстру власників іменних цінних паперів (див. ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996р.). Відповідно до Положення про порядок ведення реєстрів власни­ків іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000 (ОВУ. - 2007. - № 6. - Ст. 233), система такого реєстру складається з: а) реєстру власників іменних цінних паперів; б) емісійного рахунка, особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб; в) облікових регістрів з ведення реєстру; г) документів, які є під­ставою для формування та внесення змін до системи реєстру. Система реєстру склада­ється та ведеться окремо для кожного емітента та окремо за кожним випуском цінних паперів. Усі випуски іменних цінних паперів певного емітента повинні обліковуватися в єдиній системі реєстрів, яка ведеться одним реєстроутримувачем.

Система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність записів про цінні па­пери (вид, номінальна вартість і кількість, характер зареєстрованих обмежень в обігу або реалізації прав за цінними паперами), їх емітентів, власників іменних цінних паперів, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наді­лених відповідними правами щодо цінних паперів, що містять інформацію, яка дає можливість ідентифікувати названих осіб, а також іншу передбачену законодавством інформацію. Основні нормативно-правові положення щодо порядку здійснення депо­зитарного обліку передбачені Законом України «Про Національну депозитарну сис­тему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., а також Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999 (ОВУ. - 2006. - № 49. - Ст. 3269). Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність щодо цінних паперів, що існують у бездокумен- тарній формі за результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення документарних цінних паперів. Зокрема, це стосуєть­ся: акцій, облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, державних облігацій України, казначейських зобов’язань України, інвестиційних сертифікатів, іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, опцій- них сертифікатів та інших цінних паперів за окремим рішенням ДКЦПФР.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р. депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів - це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслугову­вання правочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів; депозитарна діяльність зберігана цінних паперів - це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цін­них паперів; діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів - це збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру влас­ників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників. Ці види діяльності можуть здійснювати юридичні особи виключно на підставі ліцен­зії, що видається НКЦПФР (раніше - ДКЦПФР). Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключним видом діяльності, що може поєднуватися з діяльністю зберігача цінних паперів і торговця цінними па­перами (з урахуванням вимог частини третьої цієї статті), а також з діяльністю ком­паній з управління активами у випадках, передбачених законом.

1.  Об’єктивна сторона злочину може виражатися в будь-якій із таких форм: 1) у невнесенні змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку, або 2) у внесенні завідомо недостовірних змін до такої системи; або 3) в іншому порушенні порядку ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо воно призвело до втрати системи реєстру (її частини).
2.  Невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку - це невчинення службовою особою емітента чи про­фесійного учасника фондового ринку певних дій, які вона повинна була і могла вчини­ти, і якими вносяться відповідні відомості (записи) до системи реєстру. Таке діяння, зокрема, може виражатися у невнесенні доповнень чи замін існуючих даних чи записів.

Реєстратор зобов’язаний протягом трьох робочих днів від дати прийняття доку­ментів у порядку, визначеному НКЦПФР (ДКЦПФР), внести зміни до реєстру влас­ників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь про відмову у вне­сенні таких змін. Підставою для внесення змін до систем реєстрів є певні документи, переліки яких стосовно різних змін визначені НКЦПФР (ДКЦПФР). Невнесення службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку певних змін до системи реєстру, яке обумовлено наявністю підстав для відмови щодо внесення змін, не містить ознак цього злочину, навіть у випадках умисного порушення такою особою встановленого законом строку для відповіді.

Умисне невнесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку за наявності рішення або вироку суду, згідно з яким особа зобов’язана внести певні зміни до системи реєстру, - кваліфікується як неви­конання судового рішення за ст. 382 КК. Наприклад, це стосується випадків, коли суд позбавив певних осіб права власності на цінні папери.

1.  Внесення завідомо недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку - це внесення до реєстру відо­мостей, які не відповідають дійсності і які за своїм змістом стосуються тієї достовір­ної інформації, що відповідно до закону фіксується у такому реєстрі. Залежно від форми ведення відповідного реєстру такі дії можуть виражатися у здійсненні записів у паперовому документі або в електронній базі даних.

Вчинення злочину в цій формі слід відрізняти від складання і видачі службовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку завідомо неправдивих документів, у яких містяться недостовірні відомості про певні дані реєстру (напри­клад, про стан особового рахунка або про операції за таким рахунком за певний пері­од), але сам реєстр містить достовірну інформацію. У такому випадку вчинене особою діяння кваліфікується за ст. 366 КК як службове підроблення.

1.  Порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів встановлений за­конами України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. та «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., а також Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000, та Положенням про депозитарну діяльність, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999, іншими нормативно-правовими актами.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену НКЦПФР (ДКЦПФР) як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов’язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору. Компанія з управління активами інституту спільного інвестування відкритого типу самостійно веде реєстр власників іменних цінних паперів інституту спільного інвестування відповідно до законодавства. Реєстр власників іменних цінних паперів інституту спільного інвесту­вання може вести зберігач активів інституту спільного інвестування без отримання ліцензії реєстратора відповідно до законодавства. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необ­хідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.