1.  Під іншим порушенням порядку ведення реєстру власників іменних цінних па­перів у цій статті слід розуміти дію або бездіяльність, що полягає у порушенні кон­кретних правил чи вимог, які передбачені законодавством і спеціально встановлені для забезпечення цілісності самого носія (носіїв) інформації про власників іменних цінних паперів, всієї сукупності даних, зафіксованих на цьому носієві (носіях), а також наявність цього носія у суб’єкта господарської діяльності, який його веде згідно із законом. Зокрема, це може виражатися у порушенні правил, що стосуються умов чи строків зберігання носія (носіїв) інформації, його переміщення із одного місця в інше або передачі іншим особам тощо.
2.  Втрата системи реєстру (її частини) - це наслідок порушення порядку веден­ня реєстру власників іменних цінних паперів, який перебуває у причинному зв’язку з цим порушенням і може виражатися у повній чи частковій втраті даних, зафіксова­них у цьому реєстрі, або у втраті носія (носіїв) з такими даними. Наприклад, повне чи часткове знищення такого реєстру; його вибуття із володіння особи, якій він був довірений, за обставин, коли невідомо, де знаходиться носій (носії) інформації про власників іменних цінних паперів і чи існує він взагалі; викрадення всього реєстру чи його частини сторонньою особою.

Отже, у ст. 2232 КК йдеться не про тимчасові труднощі, які можуть виникати при веденні реєстру власників іменних цінних паперів і стосуватися доступу до даних фактично існуючого реєстру, і не про незаконне копіювання даних реєстру сторонньою особою, а про таку втрату, яка потребує відновлення системи реєстру або її частини. Викрадення реєстру сторонніми особами використовується у «рейдерських» схемах незаконного захоплення підприємств, в яких після цього з’являється підроблений реєстр, з його використанням вчинюються дії із цінними паперами та інші протиправ­ні дії.

ДКЦПФР у розд. IX Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого 17 жовтня 2006 р., акцентує увагу на такій втраті сис­теми реєстру акціонерів акціонерного товариства, при якій немає можливості її від­новлення власними силами реєстроутримувача, тобто коли реально відсутня система реєстру в реєстроутримувача і вона не відновлена у строки та/або в порядку, визна­ченому в п. 2 розд. X цього Положення (протягом 15 робочих днів з дня втрати або пошкодження даних). Ці та інші подібні положення повинні братися до уваги при вирішенні питання про втрату системи реєстру (її частини) як наслідок протиправних дій, передбачених ст. 2232 КК, тією мірою, якою вони характеризують ступінь сус­пільної небезпечності таких дій та їх наслідків.

1.  У першій та другій формах злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, а в третій формі - з моменту настання наслідку у вигляді втрати сис­теми реєстру (її частини).
2.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується: у першій та другій формах - умислом, а в третій формі - умислом або необережністю. Внесення недостовірних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитар­ного обліку характеризується завідомістю, тобто усвідомленням винною особою того, що нею вносяться до зазначеної системи відомості, які не відповідають дійсності.
3.  Суб’єктом злочину може бути службова особа (її ознаки наведені у ст. 18 КК) емітента чи професійного учасника фондового ринку, яка досягла 16-річного віку.

Емітентами визнаються юридичні особи, Автономна Республіка Крим, міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками. Службові особи емітентів визнаються суб’єктами цього злочину у випадках, коли останні самостійно ведуть реєстр власників іменних цінних паперів. Під професійними учасниками фондового ринку у ст. 2232 КК слід розуміти тих юридичних осіб, які на законних підставах (як правило, на підставі ліцензії, ви­даної НКЦПФР) провадять на фондовому ринку професійну діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів або депозитарного обліку цінних паперів (як реєстратори, зберігачі або депозитарії).

Згідно з Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 1000, реєстро- утримувачем може бути емітент, що має ліцензію на ведення реєстру власників ви­пущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор, зберігач активів інституту спільного інвестування, або компанія з управління активами корпоративного інвести­ційного фонду відкритого типу. У Положенні про депозитарну діяльність, затвердже­ному рішенням ДКЦПФР від 17 жовтня 2006 р. № 999, депозитарною установою
 

визнаються: 1) зберігач цінних паперів; 2) Національний депозитарій України;

1. депозитарій цінних паперів. Відповідно до цих суб’єктів виділяються: 1) депози­тарний облік цінних паперів на рахунках у цінних паперах власників цінних паперів у зберігачів і 2) депозитарний облік на рахунках у цінних паперах, що здійснює депо­зитарій для зберігачів, емітентів та інших депозитаріїв.

1. Порушення порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру влас­ників іменних цінних паперів або порядку передачі ведення реєстру власників іменних цінних паперів, вчинене посадовою особою емітента, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 16310 КУпАП.