но небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавлен­ням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шля­хом, та з конфіскацією майна.

1.  Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за по­передньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних зло­чинним шляхом, та з конфіскацією майна.

1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені органі­зованою групою або в особливо великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних зло­чинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що переду­вало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбав­лення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 Кримінального кодексу України), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнаєть­ся суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

1.  Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визна­ється вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.  Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визна­ється вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 209 у редакції законів України № 430-ІУ від 16 січня 2003 р., № 2258-УІ від 18 травня 2010р. та № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)
 

національною, для якої шляхом легалізації створюється узаконена фінансова і мате­ріальна база.

Об’ єкт злочину - суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

1. Предмет злочину - кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення суспіль­но небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) до­ходів (воно ще іменується предикатним діянням).

Кошти - це готівка і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. Під іншим майном розуміється рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, сирови­на, матеріали, товари, земельні ділянки тощо). Мінімальний розмір коштів чи вартос­ті майна законодавством не визначено, тому він повинен встановлюватися в кожному конкретному випадку з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КК.

Законодавче визначення предикатного діяння зазнавало змін. Зокрема, за ст. 209 КК у редакції Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ предметом легалізації визнавались грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. За ст. 209 КК в редакції Закону України від 16 січня 2003 р. № 430-ІУ предикатним діянням визна­валось, по-перше, діяння, за яке КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 КК); по-друге, діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої дер­жави і за таке саме діяння передбачена відповідальність КК. Другий вид діянь у су­довій практиці мав обмежувальне тлумачення - як діяння, яке визнається злочином згідно з кримінальним законодавством іншої держави, якщо й КК за таке саме діяння передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк не менше трьох років (відповідно до п. 1 ППВСУ «Про практику застосування судами законо­давства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одер­жаних злочинним шляхом» від 15 квітня 2005 р. № 5 //ВВСУ. - 2005. - № 5. - С. 9).

У пункті 1 примітки до ст. 209 КК у редакції Закону України від 18 травня 2010 р. № 2258-УІ (ГУ. - 2010. - 22 трав. (№ 93); набрав чинності через 90 днів з дня його опублікування) обидва види предикатних діянь були сформульовані по-новому: по- перше, це діяння, за яке КК передбачено покарання у виді позбавлення волі (за ви­нятком діянь, передбачених статтями 207, 212 і 2121 КК); по-друге, це діяння, вчине­не за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК.

Із 17 січня 2012 р. п. 1 примітки до ст. 209 КК діє в редакції Закону України від 15 листопада 2011 р. № 4025-УІ, згідно з якою можна виділити такі два види предикат­них діянь: по-перше, це діяння, за яке КК передбачено основне покарання у виді по­збавлення волі або штрафу понад три тисячі н. м. д. г. (за винятком діянь, передбаче­них статтями 212 і 2121 КК); по-друге, це діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало лега­лізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчине­не, і є злочином за КК.

Крім зазначених винятків щодо статей 212 та 2121 КК, існують й інші діяння, які мають таку саму правову природу щодо коштів чи іншого майна - їх особа одержує у власність офіційно (легально) і тому вони не можуть виступати предметом легалі­зації, хоча можуть бути предметами інших злочинів. Зокрема, це стосується: а) ухи­лення від сплати обов’язкових платежів як однієї із форм вчинення злочину, перед­баченого ст. 192 КК; б) ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ч. 2 ст. 222 КК; в) коштів, які особа одержує у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів при вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 КК; г) товарів та інших легально при­дбаних за кордоном предметів, що були контрабандно ввезені в Україну, і т. ін.

Наприклад, Ленінським районним судом м. Запоріжжя Ж. О. був засуджений за

ч.  2 ст. 366 і ч. 1 ст. 209 КК за те, що, підробивши документи та надавши неправдиву інформацію кредиторам, одержав без наміру привласнити кредити на загальну суму 80 тис. грн, які використав для здійснення фінансово-господарської діяльності при­ватного підприємства. Застосування в даному випадку ч. 2 ст. 366 КК, а не ст. 222 КК (у редакції, коли суб’єкт цього злочину характеризувався як спеціальний) було ви­кликано тим, що Ж. О. хоча й був директором приватного підприємства, однак отри­мував кредит як фізична особа. Скасовуючи вирок у частині засудження Ж. О. за ч. 1 ст. 209 КК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ виходила з того, що «Ж. О. одержав у кредит гроші офіційно (легально), тому джерело їх одержання не потребує надання йому правомірного вигляду» (див. Ухвалу від 12 серпня 2008 р. // ВВСУ. - 2008. - № 12 (100). - С. 35-36).

Притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення предикатного діяння може здійснюватися разом із притягненням до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК або передувати цьому. Однак це не є обов’язковою умовою і криміналь­на відповідальність за ст. 209 КК не виключається у тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в уста­новленому законом порядку (у зв’язку із закінченням строків давності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у зв’язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації. У будь-якому випадку факт вчинення предикатного суспільно небезпечного протиправного діяння повинен юридично підтверджуватися судом у від­повідних процесуальних документах (вироку чи постановах, ухвалах про звільнення від кримінальної відповідальності, про закриття справи з нереабілітуючих підстав тощо). У судовій практиці не всі дотримуються цих вимог. Наприклад, Тетіївський районний суд Київської області засудив Д. за ч. 1 ст. 209 КК за те, що він, будучи од­ним із засновників ТОВ «Торговий дім “ДАГ”», за фіктивним дорученням, яке сам же і підробив, 23 березня 2005 р. одержав у ТОВ «Цукровий завод» 21,2 т борошна пер­шого ґатунку, яке в подальшому продав ДП «Елос», отримавши від його реалізації на рахунок ТОВ «Торговий дім “ДАГ”» 12 тис. 728 грн, які використав для здійснення підприємницької діяльності. При цьому суд не врахував, що постановою слідчого кримінальну справу щодо Д. за ч. 3 ст. 191 КК було закрито за відсутністю в його діях складу злочину і це в даній справі вказувало на відсутність предикатного злочину. Тому Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ вирок суду скасу­вала за відсутністю в діях Д. складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК (див. Ухвалу від 18 березня 2008р. //РВСУ. - 2008. - № 2 (17). - С. 107-109).

Предикатний злочин за часом повинен передувати вчиненню легалізації майна. Практичне вирішення цього питання в деяких випадках ускладнюється. Наприклад,

Підволочиський районний суд Тернопільської області засудив Л. за ч. 5 ст. 191 і ч. 1 ст. 209 КК за привласнення чужого майна і наступну його легалізацію. Однак при розгляді справи на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії ВСУ було встановлено, що на час вчинення «легалізації» ще не було вчинено привласнення, а тому здійснення Л. фінансової операції з гроши­ма, які перебували у неї на законних підставах (за договором) не можна вважати ле­галізацією доходів, одержаних злочинним шляхом. Тому вирок у частині засудження Л. за ч. 1 ст. 209 КК був скасований, а кваліфікація її дій за ч. 5 ст. 191 КК хоча й за­лишена, однак цей злочин не був визнаний предикатним (див. Ухвалу від 26 січня 2007р. //КС. - 2007. - Вип. 1 (3). - С. 36-38).