1.  Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій. Зберігання зазначених предметів є триваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення зберігання - із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту мож­лива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.
2.  Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 1 ст. 204 КК) характеризується прямим умислом, поєднаним з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
3.  Суб’єкт злочину (за ч. 1 ст. 204 КК) - особа, яка досягла 16-річного віку.
4.  Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, характеризує не­законне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів; 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів; 3) особою, раніше за­судженою за цією статтею.

Виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів - це неза­конне виготовлення такого товару в певному місці, приміщенні чи споруді, які спеці­ально були пристосовані для незаконного виготовлення підакцизних товарів. Такий цех може створюватися як за місцем проживання винної особи, так і в будь-якому іншому місці. Зазначене пристосування може виражатися по-різному залежно від виду підакцизного товару та вибраного особою способу його виготовлення, зокрема у вста­новленні спеціального обладнання, облаштуванні робочих місць для працюючих, розміщенні комплектів предметів, що використовуються при виготовленні підакцизних товарів тощо. Для кваліфікації за цією ознакою не мають значення розміри такого цеху, а також на скількох працюючих у ньому осіб він розрахований.

Під виготовленням підакцизних товарів з використанням обладнання, що забез­печує масове виробництво таких товарів, розуміється таке їх незаконне виготовлен­ня, у процесі якого використане спеціальне обладнання, яке за своїми технічними характеристиками здатне створювати велику кількість підакцизних товарів. Питання про те, чи є обладнання таким, що забезпечує масове виробництво зазначених товарів, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням його технічних можли­востей та стану, наявності кваліфікованого персоналу, умов, у яких обладнання екс­плуатується, тощо. Таким чином, у цих випадках йдеться не про можливість багато­разового використання особою певного предмета (предметів), наприклад каністри, а про обладнання, що підвищує продуктивність самої праці і створює для особи можливість виготовляти товари у великій кількості.

За наявності у діях особи обох зазначених ознак виготовлення підакцизних това­рів - вони повинні відображатися при кваліфікації злочину. Наприклад, Ж. був засу­джений Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 204 КК за те, що він відкрив у себе в гаражі підпільний цех і виготовив у ньому 200 л дизельного пального з використанням обладнання, що забезпечує його масове виробництво.

Незаконність виготовлення підакцизних товарів за ч. 2 ст. 204 КК визначається аналогічно до ч. 1 ст. 204 КК, тобто вирішальне значення має відсутність в особи від­повідного офіційного дозволу на виготовлення зазначених товарів. Не підпадає під

ч.  2 ст. 204 КК виготовлення підакцизних товарів особою, яка має на це відповідний дозвіл, але здійснює саме виготовлення з порушенням встановленого порядку, напри­клад, із порушенням вимог щодо технології самого виробництва, зовнішнього оформ­лення, упаковки тощо. Підстави для такого розуміння незаконності містяться в само­му законодавстві, яке регулює виробництво підакцизних товарів. Так, у Законі Укра­їни «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. неза­конне виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено як виробни­цтво алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності, а фальсифікація алкогольних напоїв та тютюнових ви­робів - як умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв та тютюно­вих виробів з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця із самовільним використанням його імені (див. ст. 1). Це має важливе значення і для відмежування розглядуваного злочину від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1772 КУпАП, у якій передбачена відповідальність за виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, їх придбання, зберігання та реалізацію.

Виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, - це їх виготовлення особою, яка раніше була засуджена за частинами 1, 2 чи 3 ст. 204 КК і судимість не була в установленому законом порядку знята чи пога­шена. Спосіб незаконного виготовлення підакцизних товарів у таких випадках на кваліфікацію дій винного за ч. 2 ст. 204 КК не впливає, тобто таке виготовлення може здійснюватись шляхом відкриття підпільних цехів, або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, або іншим способом.

1.  Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного ви­готовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкрит­тя (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо здій­снити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення за­значеного злочину.
2.  Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 2 ст. 204 КК) характеризується прямим умислом.
3.  Суб’єкт злочину (за ч. 2 ст. 204 КК) - особа, яка досягла 16-річного віку.
4.  Із об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 3 ст. 204 КК, може виража­тися у двох формах. Першу форму характеризують лише дії - незаконне виготовлен­ня підакцизних товарів, зазначених у частинах 1 або 2 ст. 204 КК, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей. Друга форма характеризується трьома ознаками: а) дії - незаконний збут таких небезпечних товарів; б) наслідки - отруєння людей чи інші тяжкі наслідки; в) причинний зв’язок між діями і наслідками.

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів, зазначених у частинах 1 або 2 ст. 204 КК, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для жит­тя і здоров’я людей, слід розуміти виготовлення будь-якого із зазначених видів під­акцизних товарів із сировини чи матеріалів, що не відповідають встановленим стан­дартам, нормам, правилам і технічним умовам, наприклад, виготовлення алкогольних напоїв з використанням недоброякісних спирту, води чи інших компонентів. Недобро­якісність сировини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовлених із них підакцизних товарів, які можуть спричинити шкоду життю чи здоров’ ю людей після їх збуту споживачам - внаслідок вживання, користування чи використання спожива­чами (можливість заподіяння смерті, отруєння, радіоактивного опромінення, травму­вання тощо). Сама трансформація небезпечних властивостей сировини чи матеріалів у небезпечні властивості виготовленого із них підакцизного товару може бути різною: в одних випадках - це переробка недоброякісної сировини, а в інших - добавлення недоброякісного компонента. У будь-якому випадку ці дії слід відрізняти від виготов­лення із доброякісної сировини чи матеріалів небезпечних підакцизних товарів, які можуть виступати предметом злочину, передбаченого ст. 227 КК.

Незаконний збут таких товарів означає будь-яку реалізацію підакцизних товарів, незаконно виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять за­грозу для життя і здоров’ я людей: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок по­гашення боргу тощо.

Отруєння людей та інші тяжкі наслідки - це оціночні поняття, які не мають фор­малізованого змісту, а тяжкість наслідків (у тому числі отруєння як їх виду) в кожно­му конкретному випадку встановлюється на підставі сукупності фактичних даних про злочин. Поняттям отруєння охоплюються ті випадки заподіяння шкоди здоров’ю чи життю людей, у яких специфічним є сам механізм заподіяння шкоди - проникнення в організм людини шкідливих речовин, що містяться у підакцизних товарах, виготов­лених з недоброякісної сировини чи матеріалів, і заподіяння шкоди внутрішнім орга­нам людини у вигляді порушення їх цілісності чи нормального функціонування та/ або порушенні нормальної роботи організму людини як природної системи. Така шкода може виражатися у заподіянні смерті або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, або легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я чи незнач­ну втрату працездатності відразу багатьом людям. В останньому випадку найбільше проявляється оціночний характер поняття отруєння.

Відповідно до п. 15 зазначеної ППВСУ від 25 квітня 2003 р. N° 3 під іншими тяж­кими наслідками у ч. 3 ст. 204 КК треба розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, ґрунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих чи особливо великих розмірах. У цьому роз’ясненні безпідставно не згадуються наслідки у ви­гляді смерті чи тілесних ушкоджень, у той час як можливе їх спричинення збутом підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини чи матеріалів, за від­сутності ознак отруєння людей. Зокрема, це можливо внаслідок збуту моторних бен­зинів, гасу, транспортних засобів та кузовів до них, виготовлених із недоброякісної сировини чи матеріалів. Отже, як інші тяжкі наслідки може кваліфікуватися така сама шкода життю чи здоров’ ю людей, що зазначена стосовно отруєння людей, але за від­сутності ознак отруєння.