У випадках, коли мало місце виконавство чи співвиконавство у вчиненні цього злочину, посилання на ч. 2 ст. 27 КК не потрібне. У практиці це питання не завжди вирішувалось правильно. Наприклад, Голосіївський районний суд м. Києва 14 серпня 2006 р. засудив Ф. за ч. 2 ст. 27 і ч. 2 ст. 205 КК за те, що вона в листопаді 2001 р. надала невстановленій особі свій паспорт, довідку про присвоєння їй ідентифікацій­ного номера, а потім разом із цією особою приїхала в нотаріальну контору, де у при­сутності нотаріуса підписала попередньо підготовлені невстановленими особами статути ПП «Фролена» та ТОВ «Експо-Трейд ЛТД», а також доручення, яким уповно­важила К. представляти її інтереси в державних органах, установах й організаціях з питань реєстрації зазначеного товариства. Ці документи, посвідчені державним нотаріусом, Ф. також передала невстановленим особам, які по ним зареєстрували за­значені суб’єкти підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою зайняття незаконною діяльністю, а потім фактично її здійснювали, чим заподіяли велику мате­ріальну шкоду державі. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ визнала, що застосування ч. 2 ст. 27 КК у даному випадку є зайвим і залишила квалі­фікацію дій Ф. лише за ч. 2 ст. 205 КК (див. Ухвалу від 22 травня 2007р. //КС. - 2007. - Вип. 4(6). - С. 87-89).

1. У частині 2 ст. 205 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно (див. ст. 32 КК і коментар до неї); б) заподіяли велику матері­альну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього зло­чину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 ст. 205 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, вста­новленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 205 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікуєть­ся за ч. 1 ст. 205 КК, а другий та наступні - за ч. 2 ст. 205 КК за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7).

Велика матеріальна шкода визначається по-різному: якщо вона заподіяна фізичним особам - це двісті і більше, а якщо державі чи юридичним особам - тисяча і більше н. м. д. г. (згідно з приміткою до ст. 205 КК). Це означає, що обрахування кількості таких мінімумів повинно здійснюватися окремо щодо фізичних осіб, а сама шкода може бути заподіяна як одній фізичній особі, так і сумарно декільком особам (за умо­ви, що йдеться про один злочин), однак поєднання цієї шкоди зі шкодою державі чи юридичним особам не допускається. Разом з тим необхідним є складання шкоди, за­подіяної одним злочином державі та юридичним особам, і визначення її загального розміру. Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

Матеріальна шкода може виражатися у втраті або пошкодженні майна, додаткових витратах або неодержаних доходах. У будь-якому випадку вона повинна бути у при­чинному зв’язку зі створенням чи придбанням суб’єкта підприємництва. Ці дії у біль­шості випадків вчинюються на початку заподіяння (спричинення) шкоди, і зумовлю­ють подальше заподіяння шкоди використанням створеного чи придбаного суб’єкта підприємництва (юридичної особи) для прикриття незаконної діяльності чи здійснен­ня забороненої діяльності. Це означає, що встановлення причинного зв’язку повинно здійснюватися з урахуванням фактичної реалізації мети цього злочину, вказаної у ч. 1 ст. 205 КК.

1. У разі, коли створений чи придбаний суб’єкт підприємництва розпочав неза­конну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, зокрема, передбачених статтями 190, 209, 212, 219 КК та інших. У судовій практиці такі випадки викликають труднощі у кваліфіка­ції у зв’язку з тим, що виникає питання про наявність відразу багатьох злочинів і воно не завжди вирішується правильно. Наприклад, Г. М. був засуджений судовою колегі­єю у кримінальних справах Херсонського обласного суду за сукупністю злочинів, передбачених: ч. 2 ст. 1484, ч. 2 ст. 143, ч. 2 ст. 148, ч. 2 ст. 165, ст. 172, ч. 2 ст. 80 КК 1960 р. Судова колегія у кримінальних справах ВСУ цей вирок змінила і визнала Г. М. засудженим лише за фіктивне підприємництво та шахрайство (див. Ухвалу від 23 ве­ресня 1997р. //РВСУ. - 1998. - С. 91-97). У іншій справі Київський районний суд м. Харкова засудив С. за ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358 КК. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ скасувала вирок у частині засу­дження С. за ч. 2 ст. 209 КК (див. Ухвалу від 11 листопада 2003 р. //РВСУ. - 2004. - Вип. 1 (8). - С. 97-99).