1.  Моментом закінчення передбаченого ст. 210 КК злочину є вчинення хоча б од­нієї із передбачених ч. 1 ст. 210 КК дій, за умови, що предметом злочину були бюджет­ні кошти у великих розмірах, тобто на суму, що в тисячу і більше разів перевищує н. м. д. г. (див. п. 2 примітки до ст. 210 КК).

Вчинення особою однієї дії, яка містить ознаки декількох передбачених ч. 1 ст. 210 КК порушень бюджетного законодавства, на кваліфікацію злочину не вливає, але має враховуватися при призначенні покарання. У випадках, коли вчинення двох або більше окремих порушень бюджетного законодавства охоплювалось єдиним умислом особи, тобто мав місце продовжуваний злочин (наприклад, здійснення ви­датків бюджету з перевищенням встановлених бюджетних призначень та надання кредитів всупереч БК), розмір бюджетних коштів встановлюється з урахуванням їх загальної суми.

1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, при яко­му особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваного нею нецільового ви­користання бюджетних коштів або здійснення видатків бюджету чи надання креди­тів з бюджету без встановлених бюджетних призначень, або з їх перевищенням всупереч БК чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік та бажає вчинити такі дії.

Мотиви і цілі таких дій можуть бути різними: небажання витрачати сили і час на належне оформлення правомірного використання бюджетних коштів, прагнення по­ліпшити роботу бюджетної установи або суб’єкта господарювання - одержувача бюджетних коштів, особиста зацікавленість, вчинення в інтересах третіх осіб тощо.

1.  У випадках, коли особа, вчиняючи передбачені ст. 210 КК дії, має на меті заволодіти бюджетними коштами з подальшим оберненням їх на свою користь або користь третіх осіб, вчинене за наявності необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 191 КК.
2.  Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16 років, є службовою особою (див. частини 3, 4 ст. 18 КК) та наділена повноваженнями щодо використання бюджетних коштів, а також здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бю­джету. Такими особами є:

- головні розпорядники бюджетних коштів, тобто керівники бюджетних установ, які відповідно до ст. 22 БК отримують повноваження шляхом встановлення бюджет­них призначень. Згідно із ч. 2 ст. 22 БК головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність ВРУ, Президента України, КМУ в особі їх керівників; міністерства, КСУ, ВСУ, вищі спеці­алізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в осо­бі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або
 

КМУ на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

1. за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забез­печують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначени­ми іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, вико­навчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету ви­конує голова такої місцевої ради;

•  розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - керівники бюджетних уста­нов, уповноважених на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету;
•  службові особи одержувачів бюджетних коштів, тобто суб’єктів господарю­вання, громадських чи інших організацій, які не мають статусу бюджетної установи, уповноважених розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбаче­них бюджетною програмою, та які отримують на їх виконання кошти бюджету.

1. Кваліфікуючими ознаками нецільового використання бюджетних коштів, здій­снення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, передбаченими ч. 2 ст. 210 КК, є ті самі діяння:

1. предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах; 2) вчинені повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до п. 3 Примітки до ст. 210 КК вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує н. м. д. г.

Повторним є вчинення злочину особою, яка раніше вчинила передбачений ст. 210 КК злочин за умови, що така особа не була звільнена від кримінальної відповідаль­ності за його вчинення в установленому законом порядку, і судимість за цей злочин не була знята або погашена.

Вчинення за попередньою змовою групою осіб згідно із ч. 2 ст. 28 КК - це його спільне вчинення декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення. Такі особи можуть виступа­ти як співвиконавцями, так і брати участь у вчиненні злочину поряд із виконавцем як організатори, підбурювачі або посібники.