1.  Здійснення операцій з металобрухтом без ліцензії слід відрізняти від здійснен­ня таких операцій з порушенням умов ліцензування, тобто від порушення положень нормативно-правового акта, яким установлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження такої діяльності після отримання ліцен­зії. Такі вимоги встановлені Законом України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 р. (статті 6-11) та зазначеним наказом Міністерства економічного розвитку і тор­гівлі України від 31 жовтня 2011 р. № 183. Порушення умов ліцензування може виражатися, зокрема, у прийманні промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, або прийманні такого металобрухту від юридичних осіб без оформлення актами приймання; прийманні побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними особистих документів та/або без оформлення актами приймання; проведенні готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом тощо. Такі дії тягнуть за собою адміністративну від­повідальність за ст. 16410 КУпАП «Порушення законодавства, що регулює здійснен­ня операцій з металобрухтом».
2.  Під незаконними пунктами прийому, схову і збуту металобрухту слід розуміти ті пункти, на базі яких здійснюються лише незаконні операції із заготівлі та перероб­ки металобрухту. Незаконність таких пунктів визначається відсутністю в особи лі­цензії на здійснення в них зазначених операцій. Тільки спеціалізовані та спеціалізо­вані металургійні переробні підприємства (визначені у ст. 1 Закону України «Про металобрухт»), які отримали ліцензію на здійснення операцій з металобрухтом, мають право відкривати приймальні пункти для здійснення на їх базі операцій, зазначених у ліцензії, і тільки за адресами, вказаними у ліцензії.
3.  Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту означає надання іншій особі будь-яких приміщень та споруд повністю або частково для використання як бази для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту. Основне призначення таких приміщень і споруд може бути різним, наприклад, квартира, будинок, гараж, склад, цех та ін. Це може бути також споруда, яка тільки що побудована, в тому числі з метою розміщення в ній за­значеного пункту.
4.  Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - це су­купність дій з їх створення: підшукування приміщень чи споруд, транспортних та фінан­сових засобів, співучасників; розробка плану функціонування пункту, конспіративних заходів; об’єднання або узгодження дій співучасників тощо. Організація таких пунктів може вчинюватися як особами, які не зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності, так і особами, що мають таку реєстрацію, однак не мають ліцензії на здійснення заготів­лі металобрухту. Більше того, це можуть бути і особи, які мають таку ліцензію, але ство­рили пункт, що в ній не зазначено, для здійснення на його базі незаконних операцій з металобрухтом, що не зазначені в ліцензії (наприклад, у разі якщо ліцензія видана на здійснення операцій з металобрухтом кольорових металів, а незаконний пункт створений для здійснення операцій з металобрухтом чорних металів), або для здійснення в ньому незаконного прийому, схову та збуту металобрухту іншими особами.
5.  Дії осіб, які отримали ліцензію на заготівлю та переробку металобрухту, але фак­тично здійснювали зазначені в ліцензії операції на базі пункту, що не вказаний у ліцензії, можуть кваліфікуватися по-різному: а) у випадках, коли особа повинна була переоформи­ти ліцензію і отримати нову ліцензію, - за ст. 213 КК, як здійснення операцій з метало­брухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; б) в інших випадках настає адміністративна відповідальність за порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, за ст. 16410 КУпАП.
6.  Злочин вважається закінченим з моменту вчинення особою діяння в будь-якій із чотирьох альтернативних форм, передбачених ст. 213 КК. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту закінчена з моменту, коли такий пункт був створений.
7.  Суб’єктивну сторону злочину характеризує прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть вра­ховуватися при призначенні покарання.

Умисел на організацію незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту характеризується обов’язковим усвідомленням особою незаконності створюваного пункту, тобто що пункт створюється для здійснення незаконних операцій з метало­брухтом. Це важливо враховувати з огляду на те, що за об’єктивними ознаками ці дії можуть значною мірою збігатися із тими, що вчинюються з метою здійснення закон­ної діяльності, але з порушенням самого порядку створення приймального пункту, наприклад, у разі створення пункту з порушенням технічних вимог щодо обладнання та устаткування, облаштування земельної ділянки, що є порушенням ліцензійних умов і тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 16410 КУпАП.

1.  Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку. Залежно від форми вчи­нення цього злочину це: а) у першій формі - особа, яка не зареєстрована в установ­леному законом порядку як суб’єкт господарювання; б) у другій формі - зареєстрова­ний громадянин-підприємець та службова особа суб’єкта господарської діяльності - юридичної особи; в) у третій формі - будь-яка осудна особа, що досягла зазначеного віку; г) у четвертій формі - особа, яка не зареєстрована як суб’єкт господарської ді­яльності; особа, що має таку реєстрацію, однак не має ліцензії на здійснення заготів­лі металобрухту; особа, яка має таку ліцензію, але створила пункт, що в ній не зазна­чено, для здійснення на його базі незаконних операцій з металобрухтом, що не зазна­чені в ліцензії, або для здійснення в ньому незаконного прийому, схову та збуту ме­талобрухту іншими особами.

Учинення службовою особою передбачених ст. 213 КК дій з використанням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень по­требує додаткової кваліфікації за статтями 364, 3641, 365 або 3651 КК.

1.  Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 213 КК за умови, що судимість особи за зло­чин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в передбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і комен­тар до них.
2.  Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, може бути кваліфіковане як адміністративне правопорушення за ст. 16410 КУпАП, якщо це діяння не є злочином (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати у криміналь­них справах ВСУ від 18 березня 2003 р. // ВВСУ. - 2004. - № 1. - С. 16).
3.  Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК) може поєднуватися із незаконним заволодінням чужим майном; придбанням, отриманням, зберіганням чи збутом майна, одержаного злочинним шляхом; ухиленням від сплати податків та зборів, підробленням документів та службовим підробленням; деякими злочинами проти довкілля та іншими злочинами і потребувати додаткової кваліфіка­ції за відповідною статтею КК (статті 185, 186, 187, 190, 191, 198, 212, 239, 240, 242, 358, 366 та ін.).